Другорядні члени речення. Прямий і зворотний порядок слів у реченні
Тести
1. Яким членом речення виступає виділене словосполучення
По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею.
А підмет
Б присудок
В означення
Г додаток
Д обставина
2. Обставина причини є в реченні
А З кохання плакав я, ридав.
Б Вкраїну з краю в край проходили боями.
В Ключі від щастя у ваших же руках.
Г І синявою молодою сповняється ущерть душа.
Д Аж ось ринуло від сходу ясне проміння.
3. Виділене слово виступає непрямим додатком у реченні
А Віщують сині береги красу і щастя небувале.
Б Не випив кави, не з’їв тістечко.
В Сонце доходило до спокою, червоним світлом обдаючи землю.
Г Я не боюся жахів війни, я боюся зради.
Д Я п’ю тебе, мій золотавий трунок із щастя троянд.
4. Неузгоджене означення, виражене інфінітивом, є в реченні
А Чи доводилося вам бути на морі?
Б Черниш наказав розвантажити коней.
В Порива мене палке бажання послухати гірської гущі гомін.
Г Він співак і не хотів жертвувати своїм голосом.
Д Далеко-далеко від скелі почали пінитися хвилі.
5. Прямий додаток є в реченні
А І все то те, вся країна, повита красою, зеленіє, вмивається дрібною росою.
Б Над річкою село з білими хатками та вишневими садками.
В Пишні левади пропахли медовим ароматом.
Г Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.
Д І раптом вітер стрибнув угору, підняв дикий і шалений рев.
6. Неузгоджене означення є в реченні
А Людина – найскладніша і найтонша система.
Б У всякого своя доля і свій шлях широкий.
В Людина праці перемагає все.
Г Будь не тільки сином батька, а й сином народу.
Д Думка про землю будила Маланку по ночах.
7. Узгоджене означення є в реченні
А І квіткою, й калиною цвісти над ним буду.
Б Не треба правду говорить цвітасто.
В Лискуче срібло роси починає тремтіти синім туманцем.
Г Кава по-турецьки заполонила зали готелю.
Д Вік звікувати – не в гостях побувати.
8. Виділене слово є таким членом речення
Опівночі айстри в саду розцвіли.
А підмет
Б присудок
В обставина
Г додаток
Д означення
9. Виділене слово є таким членом речення
Яка ж ти прекрасна, земле, в промінні сонця.
А підмет
Б присудок
В обставина
Г додаток
Д означення
10. Обставину мети вжито в реченні
А Попід горою, яром, долом, мов ті діди високочолі, дуби з гетьманщини стоять.
Б Од переляку на його лобі виступив холодний піт.
В Кул повітря щоразу густіше.
Г Бурлаки завернули в яр на відпочинок.
Д Між осик білих по траві стежки навхрест переплутались.
11. Позначте рядок, у якому подано речення, що ілюструє інверсію
А Ми виїхали до міста зранку.
Б Мати вишила серветку до дня народження сестри.
В Учитель української мови пояснив вимоги до оформлення зошита.
Г У плесі озера прозорому відбилася блакить осіннього неба.
12. Відредагуйте речення.
Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.
До групи психологічних в впливу на людей належать на¬віювання, наслідування, психічне зараження і т. ін. Це механізми, які діють насамперед на несвідоме. Існує ще такий важливий б впливу, як переконання. На відміну від попередніх його використовують тоді, коли хочуть вплинути на свідомість людини. Якщо дія трьох пер¬ших механізмів пов’язана переважно з некритичним ставленням лю¬дей до інформації, поведінки, емоцій тих, хто діє на них, то переко¬нання передбачає логічне мислення, критичний аналіз цих сигналів.
Переконання — це б впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і досвіду іншої людини з тим, щоб сформувати в неї нові установки. Переконання впливає не тільки на розум, а й на почуття, якщо звернення до інших супроводжується емоціями. Отже, переконання — це такий вплив однієї людини на іншу або на групу людей, який діє на раціональне та емоційне в їхній єдності, формує нові погляди, відносини, що відповідають вимогам суспільства.
Переконання не дасть належного результату, якщо його підміне¬но моралізуванням. Тому краще не вживати слів типу «мусиш», «зобов’язаний», «як не соромно» та ін. Така форма сприймається як формальна і до неї ставляться іронічно, а то і з презирством.
Перекопувати словом ‘— це велике мистецтво, яке потребує знань психології людей, законів етики й логіки. Саме про це писав відо¬мий вчений Б лез Паскаль: «Кожний знає, що поняття потрапляють у душу двома шляхами: через розум і волю. Шлях розуму найбільш природний, оскільки не можна погоджуватися ні з чим, окрім дове¬дених істин. Проте найбільш звичним є шлях волі… Це шлях низь¬кий…, через це всі проти нього»
Рідне слово — таке ніжне, барвисте, найдорожче. Воно хвилює серце, бо мова українська — це невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. Коли чуєш українську мову, здається, що це співають лісові пташки, шумлять бурхливі гірські водоспади. Мова — порадник і вчитель тим, хто її шанує і любить, і суддя тих, хто її зневажає.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива, як їх почує.
Так писав про рідне слово Тарас Шевченко. Не можна не погодитися з великим поетом. Мова наша така мелодійна, неповторна, бо увібрала в себе гомін полів і лісів, вона зіткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Для кожного українця рідне слово пов’язане з краєвидами, з картинами сільської природи і міськими пейзажами. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід, краса і сила українського народу. Ще в дитинстві вона допомагає нам пізнати світ, відкривати для себе таємниці життя. Без мови не може розвиватися жодна нація, бо вона допомагає людям обмінюватися думками, висловлювати почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.
Ніжне українське слово пробуджує в нас людину. Це те найцінніше, що передає наш народ із покоління в покоління як найдорогоцінніший скарб. Доки жива мова, доти живий і народ.
Століттями нашу мову гнали, переслідували, забороняли. У відповідь на приниження, гніт, сваволю український народ творив свою історію, культуру, плекав рідну мову. І мова зацвіла, наче троянда. Ніжна і співуча, вона звучить у серці кожного з нас. Вона звучала раніше з уст українців, вона піснями додавала козакам сили, звучала у народних думах і піснях. Вона приходила з творів І. Котляревського і Т. Шевченка, І. Франка. Саме вони довели існування слів, від яких «серце б’ється, ожива, як їх почує».
Тільки людина з глибоким почуттям патріотизму здатна зберегти в душі пошану до рідної мови. Бо слова «мова» і «Батьківщина» духовно споріднені. А той, Хто байдуже ставиться до мови, байдужий і до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.
Мова народу — найчарівніший цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Мова допомагає нам завжди. Є слова, які викликають радість і збуджують душу. Це слова добрі, слова підтримки і співчуття. Найніжнішими словами ми відкриваємо серце коханій людині, щирими розмовами довіряємо таємниці друзям, словами твердими даємо обіцянки. XX століття принесло нашій мові й культурі високі злети й найскладніші випробування. Наше слово вмирало з голоду і бідувало, плакало за людьми, кинутими за ґрати, розстріляними, знищеними морально. Слово українське стало ніби сховком людського духу, скарбницею, до якої народ складав і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід.Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну, —
писав, незважаючи на заборони, В. Сосюра.
Не можна жити в Україні, не милуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її. Нашій мові, наче живій людині, потрібна любов і духовна міць. Тож давайте пізнавати красу рідного слова, любити Вітчизну, пишатися нашою барвистою, чарівною мовою!