Той, хто не знає іноземної мови, не знає своєї власної.
В. Ґете
Знання декількох мов, крім своєї рідної, вважаю за необхідне. І чим більше людина знає мов, тим більше в неї можливостей. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно це для роботи, інші подорожують за кордоном. Усі, хто знають багато іноземних мов, можуть розмовляти з людьми з інших країн, читати твори закордонних авторів, що робить ширшим світогляд.
У наші дні іноземні мови відіграють велику роль: ми живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами.
З усіх світових мов я виділяю англійську. Вона стала найважливішою мовою світу, мовою політичних, наукових і торговельних відносин. Це мова комп'ютерних технологій. Багато наукової літератури написано англійською мовою. Кожному кваліфікованому фахівцю потрібно знати цю мову.
Вивчення іноземних мов — нелегка справа. Це тривалий процес, який вимагає багато часу і зусиль.
Але я хочу сказати ще й про інше. Чи треба знати мову того середовища, у якому ти живеш? Чи потрібна росіянину українська мова, якщо він живе в Україні (і зовсім не тому, що українська мова — державна), українцю і росіянину, що живуть, скажімо, в Узбекистані, Латвії або Молдови, узбецька, латиська або молдавська? Я вважаю: безумовно, неодмінно. Це й повага до народу, поруч з яким живеш, і просто життєва необхідність. Усяка мова цікава.
Знання декількох мов дає можливість краще зрозуміти себе і навколишній світ.
Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру: - Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш. - Яблуне, якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно, ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обурено відказав вітер. - Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня. - А я не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток та інших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер. - Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить. Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула: - Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки. Яблуня знов звернулась до вітру: - Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям. - Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.
Той, хто не знає іноземної мови, не знає своєї власної.
В. Ґете
Знання декількох мов, крім своєї рідної, вважаю за необхідне. І чим більше людина знає мов, тим більше в неї можливостей. Деякі люди вивчають мови тому, що їм потрібно це для роботи, інші подорожують за кордоном. Усі, хто знають багато іноземних мов, можуть розмовляти з людьми з інших країн, читати твори закордонних авторів, що робить ширшим світогляд.
У наші дні іноземні мови відіграють велику роль: ми живемо в такий час, коли дедалі ширше розвиваються зв'язки з різними країнами і народами.
З усіх світових мов я виділяю англійську. Вона стала найважливішою мовою світу, мовою політичних, наукових і торговельних відносин. Це мова комп'ютерних технологій. Багато наукової літератури написано англійською мовою. Кожному кваліфікованому фахівцю потрібно знати цю мову.
Вивчення іноземних мов — нелегка справа. Це тривалий процес, який вимагає багато часу і зусиль.
Але я хочу сказати ще й про інше. Чи треба знати мову того середовища, у якому ти живеш? Чи потрібна росіянину українська мова, якщо він живе в Україні (і зовсім не тому, що українська мова — державна), українцю і росіянину, що живуть, скажімо, в Узбекистані, Латвії або Молдови, узбецька, латиська або молдавська? Я вважаю: безумовно, неодмінно. Це й повага до народу, поруч з яким живеш, і просто життєва необхідність. Усяка мова цікава.
Знання декількох мов дає можливість краще зрозуміти себе і навколишній світ.
- Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш.
- Яблуне, якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно, ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обурено відказав вітер.
- Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня.
- А я не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток та інших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер.
- Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить.
Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула:
- Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки.
Яблуня знов звернулась до вітру:
- Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям.
- Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.