Весна - прекрасна та чарівна пора року. Усе навкруги пробуджується від зимової сплячки. З'являються бруньки на деревах, пробиваються крізь землю перші весняні квіти, веселіше усміхається сонечко на небі... Та найбільшим дивом та справжнім святом є приліт птахів із теплих країв. Кожного дня ми з нетерпінням поглядаємо на небо, сподіваючись побачити лелек, шпаків, жайворонків, ластівок...Чекають повернення додому пернатих друзів і учні Вовчатицької школи. Традиційно кожного року тут проходить акція, приурочена зустрічі птахів. Під час цієї акції учні під керівництвом учителя біології Ірини Антонівни Добуш готують різні заходи, присвячені птахам.Цього року учні виготовляли шпаківні. Розвісили їх і біля рідної школи, і в ліску ще 18 березня. Всі завзято працювали, аби зробити будиночки для шпаків затишними та надійними. Учні взяли участь і у конкурсі «Правдивий світ птахів». Готуючись до цього заходу вони вивчали поведінку птахів, з'ясовували небезпеки, які виникають під час їх міграції, писали прозові та поетичні твори, робили фотографії. Як наслідок, чимало учнів Вовчатицької школи стали переможцями обласного етапу конкурсу «Правдивий світ птахів».Та особливо запам'яталось свято «День зустрічі птахів», яке відбулося 9 квітня. Метою цього заходу було поповнення знань учнів про птахів у природі і в житті людини, про природоохоронну діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, виховання бажання допомагати птахам, ставитися до пернатих друзів бережливо, формування основ екологічної свідомості і культури, ознайомлення з давніми народними звичаями зустрічі весни та птахів.У залі, прикрашеному дитячими малюнками із зображенням птахів та яскравими плакатами, зібралося багато глядачів. Це і школярі, і вчителі, і батьки. Усі із захоплення гали за юними акторами, які разом із вчителем біології І.А. Добуш підготували чудове святкове дійство. Звучали пісні, вірші, легенди, прислів'я, приказки, загадки та змістовні розповіді про птахів.Звичайно, такі заходи надовго запам'ятовують школярі, вони розуміють, що природа - наша мати, а пташки - наші пернаті друзі, про яких треба дбати, яких слід оберігати.
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не "розміняти" стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей "діамант дорогий", потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не "розміняти" стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей "діамант дорогий", потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.