Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища.
Шлях до успіхів в будь-якій справі є тернистим. І кожного, хто намагається його пройти, чекають багато труднощів, а можливо й поразок. Але, якщо в ситуації невдач людина змогла опанувати себе, піднятися та дальше намагається підкорити Олімп, – то це вже перемога. А якщо при цьому зроблені виважені правильні висновки, добре засвоєно життєвий крок, то це подвійна перемога.
Найціннішою для людини є та перемога, котра далася їй найтяжчими зусиллями, заради якої докладалося найбільше сил. Не треба боятися помилок. Вони супроводжують кожного, хто намагається чогось добитися в цьому житті. Долаючи їх, ми повніше відчуваємо саме життя.
Основне при цьому не втрачати його сенс, бути стійкими в своїх переконання і прагнути досягни своєї мети.
Таким чином, двічі перемагає той, хто долаючи життєві труднощі, вдосконалює самого себе, вчиться на своїх помилках, загартовується. На це здатна людина, яка працює над собою та, покладаючись на власні сили, вміє шукати вихід з будь-яких ситуацій. На мою думку людина не завжди є хоробра, якщо вона застосовує фізичну силу. Мені здається, що їй просто легше застосувати фізичну силу.
Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.
Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя — лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля — Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, — Волинь, Поділля.
Леся Українка змушена була часто подорожувати. Як перелітні птахи, відчувши наближення зими, збираються у вирій, так і вона, змучена нападами хвороби, покидала Україну, спершу ненадовго, а потім усе частіше й частіше. Наприкінці життя оселилася в Грузії, приїжджаючи в Україну лише в гості. Але де б не була поетеса, — думками вона завжди линула в Україну. Про це — численні її поезії, згадки про милу рідну країну з її чудовими краєвидами — розкішними правічними лісами, голубими озерами — навіяв дим, шо увірвався у відчинене вікно вагона, коли поетеса подорожувала до Італії. Дим чужини був гіркий, чадний. А як солодко пахнув він удома — дим багаття, домашнього вогнища.
Шлях до успіхів в будь-якій справі є тернистим. І кожного, хто намагається його пройти, чекають багато труднощів, а можливо й поразок. Але, якщо в ситуації невдач людина змогла опанувати себе, піднятися та дальше намагається підкорити Олімп, – то це вже перемога. А якщо при цьому зроблені виважені правильні висновки, добре засвоєно життєвий крок, то це подвійна перемога.
Найціннішою для людини є та перемога, котра далася їй найтяжчими зусиллями, заради якої докладалося найбільше сил. Не треба боятися помилок. Вони супроводжують кожного, хто намагається чогось добитися в цьому житті. Долаючи їх, ми повніше відчуваємо саме життя.
Основне при цьому не втрачати його сенс, бути стійкими в своїх переконання і прагнути досягни своєї мети.
Таким чином, двічі перемагає той, хто долаючи життєві труднощі, вдосконалює самого себе, вчиться на своїх помилках, загартовується. На це здатна людина, яка працює над собою та, покладаючись на власні сили, вміє шукати вихід з будь-яких ситуацій. На мою думку людина не завжди є хоробра, якщо вона застосовує фізичну силу. Мені здається, що їй просто легше застосувати фізичну силу.
Объяснение: