Двокрапку треба поставити в складному безсполучниковому реченні (розділові знаки пропущено) * Б За дубами сонечко сяє пташки у ліщині виспівують.

А Усе тут і сміється й розмовляє пташкам казки розказує горіх.

Г Бачу здалека хвиля іскриста вільно грає по синьому морю.

В Довго спали вітри у ярах на припоні довго тиша гнітюча полями повз

​

Протягом життя розуміння сенсу життя може змінюватися. Так, наприклад, якщо в юності людина бачить сенс свого життя у веселому проведенні часу з друзями, то у зрілому віці його цінності можуть дуже змінитися, і він починає бачити сенс життя в сімейному щасті, спокої, затишку.
Трапляється і так, що іноді людина втрачає сенс свого життя. Це складне і важке випробування, в ході якого йому доводиться переосмислити все прожите їм життя в пошуках нового сенсу. Адже людина без сенсу життя - духовно мертва людина. Втрата життєвого сенсу робить життя людини безцільним і марним. Проживаючи таке життя, людина просто не може бути щасливою.

Ну який сенс в таких словах, як «от», «типу», «так сказати», «коротше», «ну…», «як би» і тому подібних? До слів-паразитів відносяться «эканья» і «меканья», коли мовець заповнює паузу звуками «м-м-м…» або «е-е-е…» для того, щоб зібратися з думками.

Тим не менш, є кілька причин, що спонукують людей до їх вживання. Одна з них ― логофобия, страх виступати на публіці або говорити з незнайомими людьми. Вона притаманна людям з низькою самооцінкою, які не впевнені в собі і побоюється негативної реакції оточуючих на свої слова. Слова-паразити допомагають їм виграти час, щоб обдумати наступну фразу. До вживання таких слів вдаються і люди з низькою швидкістю мислення.