Двомовність речення зробивши його складним літо на зиму працює а буряни посівам заважають тому ​

Профессия военный

Профессия военного возникла уже очень давно с возникновением государства. Военные издавна обороняют и защищают территорию своего государства. Военные – это физически выносливые, специально подготовленные и обученные люди. Подготовка вооруженных сил страны ведется постоянно, даже в мирное время. 

Профессия военного очень трудная, ответственная и почетная. Мужественные русские богатыри, отважные офицеры доблестной русской армии, самоотверженные и смелые защитники нашей Отчизны во время Великой Отечественной войны. Все эти люди – военные.

Ратный подвиг русских военных, сила их духа, мужество, отвага и героизм вызывают у соотечественников чувство гордости и восхищения.

Профессия военного требует от человека исключительной физической подготовки и огромной твердости характера, патриотизма и мужества. В профессии военного, как, наверное, ни в какой другой, очень важно соблюдение субординации, готовность быстро и четко исполнять приказы, в любой момент быть готовым пожертвовать своими интересами ради интересов общества и Отечества.

Личные качества, которыми должен обладать военный

Военный, безусловно, должен обладать стрессоустойчивым и смелым характером, он должен быть храбрым и мужественным. И одновременно, военный должен быть сдержанным и уметь контролировать свои эмоции. Военный не может быть безрассудным и вспыльчивым, он должен обладать железной логикой о огромной волей.

Как уже говорилось, военные обязаны четко соблюдать субординацию и беспрекословно выполнять команды руководства. Военное руководство должно уметь моментально анализировать самые неожиданные ситуации и отдавать четкие, понятные и разумные команды, которые так же четко и быстро будут исполняться. Военное руководство должно чувствовать доверие к своим подчиненным и ответственность перед ними, а младшие чины также должны верить мудрости, знаниям и опыту своих командиров.

Еще, человек, который взял в руки оружие для защиты своих сограждан и своей Отчизны, обязательно должен быть патриотом и обладать сильным цельным характером.

Профессия военного сегодня, впрочем, как и всегда, исключительно сложна и ответственна.

Речення з однорідними членами. Кома між однорідними членами Однорідними називаються члени речення, що виконують одну синтаксичну функцію та пояснюють той самий член речення. Однорідні члени речення мають такі ознаки: - займають позицію одного члена речення; - пов’язані між собою сурядним зв’язком; - пов’язані з тим самим членом речення підрядним зв’язком; - виражають однотипні поняття; - мають переважно однакове морфологічне вираження. Однорідними можуть бути як окремі члени речення (присудки, підмети, додатки, означення, обставини), так і цілі сполучення слів у середині речення: Були і ревнощі, і муки, і докори, і вірші, розпачем налиті — однорідні підмети. Там хати садками вкриті, срібним маревом повиті — однорідні присудки. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаю — однорідні додатки. Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу — однорідні означення. Яблуні дихали цвітом росяно, червоно, біло — однорідні обставини. Однорідні члени речення, що не мають при собі пояснюючих слів, називаються простими: Жито, пшениця і овес — усе разом поспіло й посохло. Однорідні члени речення, при яких є пояснюючі слова, називаються поширеними: На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих — селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока. Зверніть увагу! Не належать до однорідних членів речення: - слова, що повторюються з метою підкреслення тривалості дії, множини предметів: Іде Котигорошко тим лісом, іде та й іде; - слова у фразеологічних зворотах: ні риба ні м’ясо, і вдень і вночі, ні те ні се; - слова в однаковій формі, що виступають єдиним присудком: Піди виглянь надвір поєднання однорідних членів речення можуть бути: без сполучників, лише сполучниками сурядності, а також комбінованими — безсполучниковим і сполучниковим зв’язками: А я дивлюсь на сизий від води городець, на розпатлані дерева саду, на віхті туману — без сполучників. Широка й безкрая долина зачорніла поміж пологими горами — сполучник сурядності. Нехай же слово, слово золото, печалиться, сміється і цвіте — комбінований. Граматичними засобами вираження однорідності є сурядні сполучники: - єднальні: і (й), та (в значенні і), і-і, ні-ні, ані-ані: І сниться їй той син Іван і уродливий, і багатий. - протиставні: а, але, та (в значенні а), однак, проте, тільки, хоч, зате, а також парні сполучники хоч...але, хоч...проте, хоч...зате: Тече вода в синє море, та не витікає. - розділові: або, чи, а чи, хоч, чи то, як не...то, то...то, не то...не то, чи то...чи то, чи...чи: У Килини та Горпини як не свадьба, то родини. Розділові знаки між однорідними членами речення Кома ставиться: - між однорідними членами, коли немає сполучників: Не дивися так привітно, яблуневоцвітно, не милуй мене шовково, ясносоколово. - між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками: Полетіла б я до тебе, та крилець не маю. - між однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками: А човен колихається й колихається, вихоплює з пожмакованих хвиль то плескіт, то зітхання, то клекіт, то гнів. - між парами однорідних членів, з’єднаних сполучниками: Крик та гук, регіт та жарти стоять над річкою. - перед другою частиною парного сполучника як...так, не тільки...а й, хоч...але (та), не так...як, що з’єднує однорідні члени: Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною. - коли частина однорідних членів речення з’єднана безсполучниково, а частина — повторюваними сполучниками і (й), та (= і), кома ставиться між усіма однорідними членами, у тому числі і між першими двома (перед першим сполучником): Я пам’ятаю вчительку мою, просту, і скромну, і завжди спокійну. Кома не ставиться: - коли розділові та єднальні сполучники вжиті один раз: Вода при березі починала каламутитись і жовкнути. - між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету: Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене. Але: Приходь, посидимо (різні форми дієслів); - між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжито з часткою не, якщо така словосполука є одним цілим: Вона на нього дивиться не надивиться, дише не надишеться. - у стійких фразеологічних висловах: ні риба ні м’ясо, і сміх і гріх, і вдень і вночі, ні живий ні мертвий, ні пуху ні пера тощо.