Рано-вранці мураха Арні мав іти збирати падь – солодкі виділення попелиць. Він виявився дуже повільним, тому не міг бути ні розвідником, ні мисливцем. Арні щодня ходив однією і тією ж дорогою до дерева, на якому знаходились колонії попелиць.
Шлях пролягав побіля крутого яру. Арні йшов второваною стежкою і знав її як свої шість лапок, як свої мандибули. Ось кущ ожини з великими соковитими ягідками та гарним зеленим листям. Трохи далі – розлогий дуб, під яким так небезпечно, коли жолуді падають додолу. Біля цього могутнього дерева можна зустріти дикого кабана, вовка, полохливого зайця. Неподалік від дуба, біля великої купи хмизу, знаходиться барліг ведмедя. Арні знає, що цей бурий звір із задоволенням ласує комахами, які облаштовують житла у трухлявих пнях.
А ось і струнка береза – кінцевий маршрут Арні. По білокорому стовбуру неквапливо дістався гілля, на якому ласували соком попелиці. Він мав зібрати солодку падь і принести королеві.
Але раптом величезна темна хмара закрила сонце. Стало похмуро і вогко. Здійнявся пронизливий вітер. Маленькі крапельки дощу переросли у зливу. Серед найменших мешканців лісу почався переполох. Звірі та комахи стали ховатися у постійні помешкання і тимчасові прихистки-шпаринки.
Арні відчув різкий біль. Одна градина, розміром з горошину, впала на лапку. Налякана мурашка відчула подих неминучої загибелі.
Із шпаринки в березі визирнув комар і гостинно запросив до себе. Арні вагався, але укус комара, навіть якщо таке трапиться, здавався йому менш травматичним для хітинової оболонки, ніж крижані кулі-градинки. Страх змусив мураху прийняти пропозицію, і він швиденько забіг під теплу кору дерева.
Комар Тоні виявився гостинним. Він і сам не раз потерпав від негоди і знав, що таке бути самотнім у скрутну хвилину.
За годину злива вщухла. Арні мав повертатися до свого помешкання, але на шляху трапились перешкоди. Глибокі каламутні калюжі мурашці не подолати. Треба було зробити доволі великий гак через пагорби, схожі на горби верблюда, щоб дістатись домівки.
На щастя, неподалік від берези, Арні побачив дивовижну річ. Це був розтрощений компас. Винахідлива мурашка вирішила скористатись невеличкою частинкою пластикового корпусу. Напруживши міцні лапки Арні підштовхнув свій човник до калюжі. Один стрибок – і він пливе, регулюючи напрямок руху соломинкою.
Яким же щасливим був Арні, коли нарешті опинився у рідному мурашнику, де його чекали з нетерпінням.
МУРАШКА АРНІ
Рано-вранці мураха Арні мав іти збирати падь – солодкі виділення попелиць. Він виявився дуже повільним, тому не міг бути ні розвідником, ні мисливцем. Арні щодня ходив однією і тією ж дорогою до дерева, на якому знаходились колонії попелиць.
Шлях пролягав побіля крутого яру. Арні йшов второваною стежкою і знав її як свої шість лапок, як свої мандибули. Ось кущ ожини з великими соковитими ягідками та гарним зеленим листям. Трохи далі – розлогий дуб, під яким так небезпечно, коли жолуді падають додолу. Біля цього могутнього дерева можна зустріти дикого кабана, вовка, полохливого зайця. Неподалік від дуба, біля великої купи хмизу, знаходиться барліг ведмедя. Арні знає, що цей бурий звір із задоволенням ласує комахами, які облаштовують житла у трухлявих пнях.
А ось і струнка береза – кінцевий маршрут Арні. По білокорому стовбуру неквапливо дістався гілля, на якому ласували соком попелиці. Він мав зібрати солодку падь і принести королеві.
Але раптом величезна темна хмара закрила сонце. Стало похмуро і вогко. Здійнявся пронизливий вітер. Маленькі крапельки дощу переросли у зливу. Серед найменших мешканців лісу почався переполох. Звірі та комахи стали ховатися у постійні помешкання і тимчасові прихистки-шпаринки.
Арні відчув різкий біль. Одна градина, розміром з горошину, впала на лапку. Налякана мурашка відчула подих неминучої загибелі.
Із шпаринки в березі визирнув комар і гостинно запросив до себе. Арні вагався, але укус комара, навіть якщо таке трапиться, здавався йому менш травматичним для хітинової оболонки, ніж крижані кулі-градинки. Страх змусив мураху прийняти пропозицію, і він швиденько забіг під теплу кору дерева.
Комар Тоні виявився гостинним. Він і сам не раз потерпав від негоди і знав, що таке бути самотнім у скрутну хвилину.
За годину злива вщухла. Арні мав повертатися до свого помешкання, але на шляху трапились перешкоди. Глибокі каламутні калюжі мурашці не подолати. Треба було зробити доволі великий гак через пагорби, схожі на горби верблюда, щоб дістатись домівки.
На щастя, неподалік від берези, Арні побачив дивовижну річ. Це був розтрощений компас. Винахідлива мурашка вирішила скористатись невеличкою частинкою пластикового корпусу. Напруживши міцні лапки Арні підштовхнув свій човник до калюжі. Один стрибок – і він пливе, регулюючи напрямок руху соломинкою.
Яким же щасливим був Арні, коли нарешті опинився у рідному мурашнику, де його чекали з нетерпінням.
Додаткова інформація. Слова, які необхідно було вжити у творі виділені жирним шрифтом: стовбур, дерево, кущ, гілля, береза, листя, горб, яр, вітер, град, дощ, страх, біг, стрибок, укус, комар, пеньок, хмиз, вовк, заєць, ведмідь, барліг, мурашник, дуб, звір, переполох, біль, подих, маршрут, компас.
Відповідь:
Наслідки вашої праці оцінять інші, дбайте тільки про те, щоб серце ваше було чисте й справедливе.
Речення спонукальне, неокличне, складне, з різними видами зв'язку, поширене, повне, неускладнене.
[],[],щоб(); (Дбайте тільки про те( питання: про що?), щоб ваше серце було чисте й справедливе) питання від других квадратних дужок до круглих.
Кожна людина народжується для якоїсь справи: кожний хто ходить по землі - має свої обов'язки в житті.
Речення розповідне, неокличне, складне, безсполучникове, поширене, повне. неускладнене.
[]:[]-[]