ответ: що таке милосердя
Милосердя, я вважаю, найблагороднiше почуття людини. Це почуття зiграло
важливу роль у моральному розвитку людства. Воно є самим яскравим
i талановитим мазком на картинах великих художникiв, самим вистражданим
словом у добутках письменникiв, воно є просто свiтлом, що
опромiнює особи звичайних людей. У наше важке в економiчних
вiдносинах час це почуття особливо чiтко позначилися.
Я живу в новому мiкрорайонi Москви. Бiля пiд'ïзду нашоï
многоэтажки коштує лава, i щораз, iдучи й приходячи зi школи, я
бачила сидячу на нiй бабусю. Вона завжди чомусь була одна. Мама менi про
неï розповiла, що колись вона була акторкою в театрi, мала багато
грошей i шанувальникiв i навiть була Героєм Соцiалiстичноï
Працi, але все це залишилося за, i от тепер вона стара й самотня. Вiд
мами про неï я також довiдалася, що бабусi з нашого пiд'ïзду
ïï недолюблюють i не спiлкуються з нею, тому що вважають
якийсь особливоï, начебто аристократки. Ïм здається, що
вона дивиться на них свысока й т.д.
Хлопчиська нашого двору цю бабусю теж не люблять. Один раз вiдбувся
такий випадок. Бабуся не могла прожити на свою маленьку пенсiю й збирала
у дворi пляшки. Компанiя двiрських хлопцiв проходила мимо, i один
хлопець на прiзвисько Розкольникiв, тому що прiзвище в нього була
Сокольникiв, пiдняв порожню пляшку й хотiв було сунути ïï в
сiтку бабусi, але хлопцi розсмiялися й хтось голосно сказав: Iсторичний
момент! Наш Розкольникiв крадеться до баби, обмацуючи крижаною рукою
сокира пiд пахвою, оглядаючись — спереду в нього що? — усе:
слава, любов, воля. Але єдина перешкода — баба!
Объяснение:
ответ: що таке милосердя
Милосердя, я вважаю, найблагороднiше почуття людини. Це почуття зiграло
важливу роль у моральному розвитку людства. Воно є самим яскравим
i талановитим мазком на картинах великих художникiв, самим вистражданим
словом у добутках письменникiв, воно є просто свiтлом, що
опромiнює особи звичайних людей. У наше важке в економiчних
вiдносинах час це почуття особливо чiтко позначилися.
Я живу в новому мiкрорайонi Москви. Бiля пiд'ïзду нашоï
многоэтажки коштує лава, i щораз, iдучи й приходячи зi школи, я
бачила сидячу на нiй бабусю. Вона завжди чомусь була одна. Мама менi про
неï розповiла, що колись вона була акторкою в театрi, мала багато
грошей i шанувальникiв i навiть була Героєм Соцiалiстичноï
Працi, але все це залишилося за, i от тепер вона стара й самотня. Вiд
мами про неï я також довiдалася, що бабусi з нашого пiд'ïзду
ïï недолюблюють i не спiлкуються з нею, тому що вважають
якийсь особливоï, начебто аристократки. Ïм здається, що
вона дивиться на них свысока й т.д.
Хлопчиська нашого двору цю бабусю теж не люблять. Один раз вiдбувся
такий випадок. Бабуся не могла прожити на свою маленьку пенсiю й збирала
у дворi пляшки. Компанiя двiрських хлопцiв проходила мимо, i один
хлопець на прiзвисько Розкольникiв, тому що прiзвище в нього була
Сокольникiв, пiдняв порожню пляшку й хотiв було сунути ïï в
сiтку бабусi, але хлопцi розсмiялися й хтось голосно сказав: Iсторичний
момент! Наш Розкольникiв крадеться до баби, обмацуючи крижаною рукою
сокира пiд пахвою, оглядаючись — спереду в нього що? — усе:
слава, любов, воля. Але єдина перешкода — баба!
Объяснение: