Насамперед кожному із нас потрібно зрозуміти те що Шевченко поет з великої літери. Пророк та здібний художник. І будь що ми у нього попросити не можемо. Але є одне унікальне прохання, яке, на мою думку, попросив би кожен. Воно звучить так: "Тарасе, я хочу щоб ти вічно залишався у наших серцях, і твої вірші і до нині так дзвінки лунали, мов щебіт весняних перелітних птахів". Я знаю, що це лиш маленьке прохання. А чи здійсниться воно чи ні. Нікому цього не знати. Бо ти вже давно не знами, Тарасе. І твої прожиті роки залишуться у наших маленьких серцях
Син, батько. Далі: с, о.
о-михайло, що ти робиш?
з - дивлюся мультики.
о-мультики? тобі вже 15 років. давайте краще переключимо на канал "Рибалка".
с-я не люблю риболовлю, тат. через 10 хвилин почнеться футбол, давай разом подивимося?
о-михайло, краще сходи у двір з хлопцями в м'яч пограти, а не дивись його по телевізору.
с-добре, батько... а що ти зараз включиш?
о-напевно, детектив або бойовик. давно я не дивився серіали з захоплюючим сюжетом!
с-Ех... а мене відправив на вулицю
о-михайло, ти цілими днями вдома, а я працюю.
с-хіба телевізор допомагає відпочити?
о-звичайно!
с-давайте тоді краще включимо сімейний фільм і покличемо маму.
о-відмінна ідея, адже ми так давно не відпочивали разом!
( вибачте за мій ламаний український)