джулія робертс – надзвичайно талановита актриса. вона зіграла багато персонажів та ролей і всі вони були новими та незвичними. вона завжди здається саме тою людиною, яку вона грає зі 100% віддачею. «красуня» - мій улюблений фільм, тому що це був перший фільм з джулією робертс, який я бачив і це була її велика перемога. я як і раніше по сей день цей фільм і кожного разу сприймаю його по-новому. «сталеві магнолії» є другим у моєму списку улюблених фільмів. у ньому джулія виступила в компанії дуже талановитих акторів і вона сама в ньому була на висоті. це класика, переглядом якої ми завжди насолоджуємося.
мені також подобається «ноттінг хілл», бо це фільм, сповнений надзвичайними емоціями. це фільм, що змушує нас почувати себе щасливими після його перегляду. мені дуже подобаються всі фільми за участю джулії робертс, я їх, навіть якщо критика фільму не є схвальною. якщо джулія робертс грає у фільмі, я знаю, що її виконання буде варте перегляду. цей оскар був гідним її, як і вона його. цей оскар був довгоочікуваним. я впевнений, що ми всі з нетерпінням очікуємо ще багато чудових фільмів за участю джулії робертс, що принесуть їй наступних оскарів. джулія робертс - не тільки красуня, вона виконує свої ролі так добре, що завжди змушує нас плакати…
якби я мав можливість зустріти джулію, я хотів би також подякувати їй за те, що вона завжди думає про бідних та нужденних. після катастрофи в нью-йорку, її обличчя виглядало щирішим за всіх зірок. крім того, я чув з новин, що джулія пожертвувала два мільйони доларів жертвам цієї катастрофи, також регулярно жертвуючи гроші на захворювання дітей. і джулії за такого роду особливо в той час, коли вона така необхідна. знайте, що всі ми цінуємо вашу підтримку і турботу, джуліє.
така вона джулія робертс - красива жінка і людина з добрим серцем і вона саме та зірка, яку я дуже хотів би зустріти.
у кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків моя школа. ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.
джулія робертс – надзвичайно талановита актриса. вона зіграла багато персонажів та ролей і всі вони були новими та незвичними. вона завжди здається саме тою людиною, яку вона грає зі 100% віддачею. «красуня» - мій улюблений фільм, тому що це був перший фільм з джулією робертс, який я бачив і це була її велика перемога. я як і раніше по сей день цей фільм і кожного разу сприймаю його по-новому. «сталеві магнолії» є другим у моєму списку улюблених фільмів. у ньому джулія виступила в компанії дуже талановитих акторів і вона сама в ньому була на висоті. це класика, переглядом якої ми завжди насолоджуємося.
мені також подобається «ноттінг хілл», бо це фільм, сповнений надзвичайними емоціями. це фільм, що змушує нас почувати себе щасливими після його перегляду. мені дуже подобаються всі фільми за участю джулії робертс, я їх, навіть якщо критика фільму не є схвальною. якщо джулія робертс грає у фільмі, я знаю, що її виконання буде варте перегляду. цей оскар був гідним її, як і вона його. цей оскар був довгоочікуваним. я впевнений, що ми всі з нетерпінням очікуємо ще багато чудових фільмів за участю джулії робертс, що принесуть їй наступних оскарів. джулія робертс - не тільки красуня, вона виконує свої ролі так добре, що завжди змушує нас плакати…
якби я мав можливість зустріти джулію, я хотів би також подякувати їй за те, що вона завжди думає про бідних та нужденних. після катастрофи в нью-йорку, її обличчя виглядало щирішим за всіх зірок. крім того, я чув з новин, що джулія пожертвувала два мільйони доларів жертвам цієї катастрофи, також регулярно жертвуючи гроші на захворювання дітей. і джулії за такого роду особливо в той час, коли вона така необхідна. знайте, що всі ми цінуємо вашу підтримку і турботу, джуліє.
така вона джулія робертс - красива жінка і людина з добрим серцем і вона саме та зірка, яку я дуже хотів би зустріти.
у кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці дружби народів. я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. наша вулиця пряма і широка. улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. з іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. край вулиці виходить у поле. із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. вони виділяються своєю оригінальністю. вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. кафе «лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. а між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. в і житлових будинків моя школа. ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua