1)Ліс гомонів про те, що скоро зима, що замовкне він без птахів, які відлетять у вирій, що опустіє він без звірів, які сховаються в нори.
2) Чоловік пильно дивився на Савку, (як саме?) немов хотів побачити, (що?) що в нього під пальтом з дешевого сукна і під шапкою з довгими вухами
3) Коли мій колега на планерці отримує термінове завдання, то летить на вокзал,щоб швиденько відписатися
4) Мабуть, вперше за останні місяці подумала, що не здамся, що відбудую замок, що зроблю його міцним і довговічним не тільки для себе, а й для тих, хто житиме потім і потім
5) У садку панує урочиста й замислена тиша яка мимоволі примушує прислухатися до того шо діється у твоїй душі
6) А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра
Без верби та калини нема України. Ця відома приказка повною мірою відображає те почесне місце, яке займає в наших серцях прекрасне деревце з пухнастими котиками. Дивлячись на них, на душі відразу стає тепло та легко.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у росіян — берізка, а в українців — верба й калина.
Верба — одне з найулюбленіших дерев у народі. Здавна супроводжує вона людські поселення й оселі. Обсадити вербою ставки й річки — значить укріпити береги, стримати зсуви. В усіх місцевостях України колись поширеними були тини з верболозу.
Здавна криниці переважно копали під вербою, бо вона — природний фільтр усіляких домішок. У річці воду для пиття також брали під цим диво-деревом, а у відро клали вербову дощечку. Це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості.
Верби-красуні над ставом — традиційна прикмета українського села, що повсюдно зображається в усній народній творчості.
1)Ліс гомонів про те, що скоро зима, що замовкне він без птахів, які відлетять у вирій, що опустіє він без звірів, які сховаються в нори.
2) Чоловік пильно дивився на Савку, (як саме?) немов хотів побачити, (що?) що в нього під пальтом з дешевого сукна і під шапкою з довгими вухами
3) Коли мій колега на планерці отримує термінове завдання, то летить на вокзал,щоб швиденько відписатися
4) Мабуть, вперше за останні місяці подумала, що не здамся, що відбудую замок, що зроблю його міцним і довговічним не тільки для себе, а й для тих, хто житиме потім і потім
5) У садку панує урочиста й замислена тиша яка мимоволі примушує прислухатися до того шо діється у твоїй душі
6) А правду каже приказка стара: тоді є щастя-втіха, коли своя у тебе стріха, а під чужою не шукай добра
Без верби та калини нема України. Ця відома приказка повною мірою відображає те почесне місце, яке займає в наших серцях прекрасне деревце з пухнастими котиками. Дивлячись на них, на душі відразу стає тепло та легко.
Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, скажімо, клен, у росіян — берізка, а в українців — верба й калина.
Верба — одне з найулюбленіших дерев у народі. Здавна супроводжує вона людські поселення й оселі. Обсадити вербою ставки й річки — значить укріпити береги, стримати зсуви. В усіх місцевостях України колись поширеними були тини з верболозу.
Здавна криниці переважно копали під вербою, бо вона — природний фільтр усіляких домішок. У річці воду для пиття також брали під цим диво-деревом, а у відро клали вербову дощечку. Це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості.
Верби-красуні над ставом — традиційна прикмета українського села, що повсюдно зображається в усній народній творчості.