1)Мабуть, у тому голосі було стільки страху, що на нього прибіг Андрій, який, на щастя, був дома - (...),що(...) - складносурядне
2)Вже того літа батько купив велику хату, і вони нарешті перебралися у село (...), і(...) - складносурядне
3)Вона не задумувалась над своїм походженням, і це мабуть порятувало її і поставило на ту висоту, на якій вона опинилася завдяки самій собі - (...), і [...],(...) - з різними видами зв'язку
4)Він зрозумів: життя дасться лише один раз і двічі молодим не бути [...]:(...) - складнопідрядне
Сільська родина У музеї Т.Г.Шевченка в м. Києві експонується невелике за розміром полотно, протебагатозначне за змістом. На картині зображена стара, під солом’яною стріхою хата. Тут узатишку наприкінці робочого дня зібралась селянська родина – молоді батьки та їх синочок.Малюк, що цілий день бавився з дідусем, ненароком розбив глиняний горщик, що висів на тину і бувнеабиякою цінністю родини. Першим порухом батькабуло покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але матизаступилася за сина, благаючи батька простити. І тойполагіднішав, заспокоївся, взяв люльку і начевибачаючись перед дружиною, прагне пригорнутисина. За цією драмою стежить дворовий пес. Трохидалі у променях призахідного сонця гріється сивийдідусь, якому байдуже до того, що діється. Художникгостро, насторожено, драматично вдивляється в життялюдей. Т.Г.Шевченко у цьому полотні передав свійбіль за скривджений, підневільний народ. Цей біль віддушевної рани змушує малювати. Це не лише долягероїв картини, а це й його доля
1)Мабуть, у тому голосі було стільки страху, що на нього прибіг Андрій, який, на щастя, був дома - (...),що(...) - складносурядне
2)Вже того літа батько купив велику хату, і вони нарешті перебралися у село (...), і(...) - складносурядне
3)Вона не задумувалась над своїм походженням, і це мабуть порятувало її і поставило на ту висоту, на якій вона опинилася завдяки самій собі - (...), і [...],(...) - з різними видами зв'язку
4)Він зрозумів: життя дасться лише один раз і двічі молодим не бути [...]:(...) - складнопідрядне
У музеї Т.Г.Шевченка в м. Києві експонується невелике за розміром полотно, протебагатозначне за змістом. На картині зображена стара, під солом’яною стріхою хата. Тут узатишку наприкінці робочого дня зібралась селянська родина – молоді батьки та їх синочок.Малюк, що цілий день бавився з дідусем, ненароком розбив глиняний горщик, що висів на тину і бувнеабиякою цінністю родини. Першим порухом батькабуло покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але матизаступилася за сина, благаючи батька простити. І тойполагіднішав, заспокоївся, взяв люльку і начевибачаючись перед дружиною, прагне пригорнутисина. За цією драмою стежить дворовий пес. Трохидалі у променях призахідного сонця гріється сивийдідусь, якому байдуже до того, що діється. Художникгостро, насторожено, драматично вдивляється в життялюдей. Т.Г.Шевченко у цьому полотні передав свійбіль за скривджений, підневільний народ. Цей біль віддушевної рани змушує малювати. Це не лише долягероїв картини, а це й його доля