Жив собі у минулому столітті на Закарпатті богатир Іван Фірцак, якого ще звуть Іваном Силою. Це була реальна постать нашої історії. Люди прозвали його ще Кротоном на честь давньогрецького силача, що міг носити бика на плечах. Іван сам теж міг носити биків на плечах. Можна вважати Івана Силу гордістю історії України. Таких людей треба більше, бо вони – великі та яскраві особистості.
Я читав художній твір про цього силача. Він називається «Неймовірні пригоди Івана Сили». Там розповідається, як Іван виборов титул найсильнішої людини світу. А починав він з простої важкої селянської роботи, а потім з простого вантажника на вокзалі. Твір розповідає про справжню дружбу, адже багато чим Іван завдячував своєму тренерові доктору Брякусу. Той зумів розпізнати його талант. На жаль, тренер рано загинув та не побачив світової перемоги учня.
Іван Сила був такою міцною людиною, що міг лежати на товченому склі, тягати зубами вантажівки, розривати ланцюги з заліза. Одного разу, коли він ще жив у карпатському селі, він мав орати поле плугом з коровою. Йому стало шкода тварини, тому він запряг до плугу себе замість корови та сам виорав поле.
Мені Іван Сила подобається тому, що він наполегливо тренувався та зумів показати усім свій талант. Я ще бачив про нього український фільм, що так і названий: «Іван Сила». Щоб ставати сильнішим, парубок цілими днями усюди носив з собою гирю у двадцять п’ять кілограмів. Він навіть їздив з нею у трамваях! А пізніше вже навчився такими гирями жонглювати! Іван – сильна духом та цілеспрямована людина. Він – приклад справжнього спортсмена.
Мій дядько дуже любить грати в бейсбол і теніс.Також йому подобається дивитися футбол.
Коли він був маленьким хлопчиком, то з першого дня тренування вчитель йому сказав, що він ніколи не навчиться грати в теніс і бейсбол.
Але мій дядько не звертав на це уваги і продовжував тренуватись.
Він тренувався дуже багато років і багато чого в нього не виходило, але він не опускав руки і виріс чемпіоном! От такий мій дядько молодець!
Мій дядько в дитинстві грав в теніс, бейсбол і футбол.Коли він в перший день прийшов на тренування вчитель йому сказав , що він великий молодець і в майбутньому він стане чемпіоном.
Займався він дуже довго.
І одного дня були змагання на яких мій дядько дуже хотів перемогти.
Коли він почав грати в теніс і бейсбол , то заняв 1 місце.
І настала черга футболу.Дядько думав , що він теж переможе...
Але не все так сталось як гадалось.Коли дядько мав забити гол, то отримав травму!
Йому прийшлось сидіти в лікарні 2 роки.
Він так себе жалів , коли згадував про це.
Але через 2 роки нога знову зажила і він зміг знову грати в футбол, теніс і бейсбол.
Жив собі у минулому столітті на Закарпатті богатир Іван Фірцак, якого ще звуть Іваном Силою. Це була реальна постать нашої історії. Люди прозвали його ще Кротоном на честь давньогрецького силача, що міг носити бика на плечах. Іван сам теж міг носити биків на плечах. Можна вважати Івана Силу гордістю історії України. Таких людей треба більше, бо вони – великі та яскраві особистості.
Я читав художній твір про цього силача. Він називається «Неймовірні пригоди Івана Сили». Там розповідається, як Іван виборов титул найсильнішої людини світу. А починав він з простої важкої селянської роботи, а потім з простого вантажника на вокзалі. Твір розповідає про справжню дружбу, адже багато чим Іван завдячував своєму тренерові доктору Брякусу. Той зумів розпізнати його талант. На жаль, тренер рано загинув та не побачив світової перемоги учня.
Іван Сила був такою міцною людиною, що міг лежати на товченому склі, тягати зубами вантажівки, розривати ланцюги з заліза. Одного разу, коли він ще жив у карпатському селі, він мав орати поле плугом з коровою. Йому стало шкода тварини, тому він запряг до плугу себе замість корови та сам виорав поле.
Мені Іван Сила подобається тому, що він наполегливо тренувався та зумів показати усім свій талант. Я ще бачив про нього український фільм, що так і названий: «Іван Сила». Щоб ставати сильнішим, парубок цілими днями усюди носив з собою гирю у двадцять п’ять кілограмів. Він навіть їздив з нею у трамваях! А пізніше вже навчився такими гирями жонглювати! Іван – сильна духом та цілеспрямована людина. Він – приклад справжнього спортсмена.
Объяснение:
Відповідь:
Мій дядько дуже любить грати в бейсбол і теніс.Також йому подобається дивитися футбол.
Коли він був маленьким хлопчиком, то з першого дня тренування вчитель йому сказав, що він ніколи не навчиться грати в теніс і бейсбол.
Але мій дядько не звертав на це уваги і продовжував тренуватись.
Він тренувався дуже багато років і багато чого в нього не виходило, але він не опускав руки і виріс чемпіоном! От такий мій дядько молодець!
Мій дядько в дитинстві грав в теніс, бейсбол і футбол.Коли він в перший день прийшов на тренування вчитель йому сказав , що він великий молодець і в майбутньому він стане чемпіоном.
Займався він дуже довго.
І одного дня були змагання на яких мій дядько дуже хотів перемогти.
Коли він почав грати в теніс і бейсбол , то заняв 1 місце.
І настала черга футболу.Дядько думав , що він теж переможе...
Але не все так сталось як гадалось.Коли дядько мав забити гол, то отримав травму!
Йому прийшлось сидіти в лікарні 2 роки.
Він так себе жалів , коли згадував про це.
Але через 2 роки нога знову зажила і він зміг знову грати в футбол, теніс і бейсбол.
І наступного року виграв по всьому 1 місце