Есе світоглядного характеру на тему : "кого можно назвати потріотами рідної землі​

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Чому я вважаю себе хорошою людиною

На мою думку, я - хороша людина.

Довести істинність своєї позиції я можу такими аргументами.

Хороша людина - це та, яка робить добрі вчинки, поважає інших людей, допомагає старшим, розумна, начитана, завжди до в біді, не образить нікого. Я роблю все з цього перечислене.

Також хороша людина повинна бути розумною та гарно вчитисть. Це я також роблю.

Під критерії розумної людини, безсумнівно, підлягає любов до природи, тварин та рослин.

Я постійно сортую сміття, неодноразово саджала дерева, прибирала у парках, допомагала багатьом безпритульним тваринам. Я ніколи не ображала дітей, не знущалась над тваринами, завжди готова до іншим. Ще я часто допомагаю людям похилого віку.

Отже, я переконана, що я - дійсно хороша людина.