Кожен предмет Українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті.
Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя.
Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошитя виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали вишивати візерунку щоб добра доля не відвернулася.
Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаються і кінчаються - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася.
Не зичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.
Я гадаю, що за всіх часів честь і чесність необхідні і людині, і суспільству. Адже всім хочеться спілкуватися відверто, чесно, хочеться, щоб тебе поважали, щоб не принижували гідність людини.Чесність - це самовіддане ставлення до когось. Кожна людина прагне щоб до неї ставилися з повагою, пошаною, щоб із нею були щирі. А для цього кожна людина повинна мати таку морально-етичну якість, як честь.Честь - це сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. Це гідність людини, що викликає і підтримує загальну повагу, почуття гордості. Я вважаю, що цю рису характеру повинні виховувати з дитинства як батьки, вчителі, так і сама людина. Бо як би правильно не виховували людину, якщо вона сама не буде прагнути чинити справедливо і чесно, ніхто їй у цьому не зможе до Сьогодні дуже важливо, щоб честь і чесність були провідними принципами суспільного життя.
Кожен предмет Українського національного одягу має свою історію. Так і звичайна сорочка. Вона як і чимало інших оберегів супроводжувала українця від народження до смерті.
Першу сорочку дитині обов'язково обшивали коло пазушки синім шовчиком на чисте щасливе присвячене Богу життя.
Дівчина повинна була подбати про свою сорочку сама. Це був тривалий шлях від сіяння конопель до ткацтва полотна кількаразового вибілювання і пошитя виробу. Тоді його оздоблювали але нікому не давали вишивати візерунку щоб добра доля не відвернулася.
Весільна сорочка була особливою. У ній вінчаються і кінчаються - казали люди. Тож зберігалася до смерті і більше з дня весілля не вдягалася.
Не зичилася і не бралася з чужого плеча не продавалася хіба по смерті дарувалася. Тоді слугувала пам'яттю, а не предметом одягу.
Объяснение:
3)
1б
2а
3в
4б
5а