Моя майбутня професія – лікар. Я давно так вирішив. Ще в дитинстві мені хотілося допомагати всім, кому погано і боляче. Я возився з бездомними хворими кошенятами і цуценятами, лікував голуба, у якого було зламане крило. Друзі дивувалися, як мені не нудно все це. А мені возитися з хворими тваринами дуже подобалося і ніколи не набридало. А тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.Лікар – найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча інколи для цього він повинен спочатку зробити їм біляче. При цьому лікар повинен бути дуже доброю людиною, відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися і бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.Є ще таке поняття, як лікарська таємниця. Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. І він, як священик на сповіді, повинен вислухати, зрозуміти, до зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху і вірним якій він повинен залишатися все своє життя.Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на до людям вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, під час терактів і стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль і осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.Ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдино правильного рішення, від якого залежить людське життя.Лікар не має права на помилку. Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, тремтяча рука хірурга, навіть проста байдужість до хворого можуть обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія – першим дізнатися про народження нового життя, або сказати матері : «Операція пройшла успішно, Ваш син буде жити».Мабуть, заради цієї миті і стоїть багато вчитися і працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем.
У нас з братом невелика, але затишна кімната. Оскільки вікно виходить на південь, вона достатньо світла в будь-яку пору року. Вишневі штори захищають кімнату влітку від яскравого сонячного проміння. Підлога в кімнаті паркетна. Стіни обклеєні рожевими шпалерами. На підлозі великий пухкий килим зеленого кольору. Біля вікна — письмовий стіл та стілець. На столі — настільна лампа, глобус, книги. Праворуч від входу, у кутку, стоїть диван-ліжко, на якому спить мій брат. Біля дивана маленький столик-тумба, а на ньому — музичний центр. На стінах висять картини. Зліва — моє ліжко, вкрите пухнастим коричневим пледом. На ньому багато моїх м'яких іграшок та вишиті диванні подушки. Навпроти письмового столу під стіною гордо красується чорне фортепіано. Поруч нього — велика шафа. На жаль, у нашій кімнаті немає ще комп'ютера, а він би так придався нам. Але, якщо дивитись з порога, можна помітити, що всі меблі розташовані доречно і зручно. Ми з братом дуже любимо свою затишну кімнату.
Навпроти письмового столу під стіною гордо красується чорне фортепіано. Поруч нього — велика шафа. На жаль, у нашій кімнаті немає ще комп'ютера, а він би так придався нам. Але, якщо дивитись з порога, можна помітити, що всі меблі розташовані доречно і зручно. Ми з братом дуже любимо свою затишну кімнату.