2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.
Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя книжок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування.
Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щирих емоцій, які вона може гати й переживати, до відчутних дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай мати у своєму користуванні.
Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкування не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана.
До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворюють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на людину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не замінити повністю. Кожен вид мистецтва збуджує в нас унікальні емоції.
Отже, Інтернет може поліпшити, доповнити, полегшити та вдосконалити навчання, побут і дозвілля, але він не в змозі замінити ні реального спілкування, ні інших витворів людської культури, кожен з яких є унікальним.
2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два — чотири.
2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.
Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя книжок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування.
Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щирих емоцій, які вона може гати й переживати, до відчутних дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай мати у своєму користуванні.
Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкування не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана.
До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворюють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на людину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не замінити повністю. Кожен вид мистецтва збуджує в нас унікальні емоції.
Отже, Інтернет може поліпшити, доповнити, полегшити та вдосконалити навчання, побут і дозвілля, але він не в змозі замінити ні реального спілкування, ні інших витворів людської культури, кожен з яких є унікальним.