Галина Сергіївна, пані Олена, Юрій Давидович, пан Олександр, Ольга Федорівна, пан голова, друг Антін, колеги, Валерій Петрович, юнак, Ігор Васильович, Сергій Володимирович, пан Федоренко, брат Андрій. 4. Використовуючи етикетні формули та експресивно забарвлені мовні засоби, напишіть і виразно прочитайте:
а) вітання з днем народження мамі чи татові;
б) вітання кафедрі з нагоди ювілею;
в) вітання з днем народження директорові фірми
ответ:
объяснение: майбутнє … ніхто з нас не в змозі передбачити його. але як же хочеться хоча б на мить, на одну хвильку, зазирнути в нього, побачити це невідоме і таке непередбачуване -жадане, далеке, цікаве.у кожного з нас свій шлях, дорога, якою ми маємо пройти самі, долаючи перепони, переборюючи труднощі, немало зусиль. але дуже важливо йти по ній з добрим серцем, чистою душею, світлими мріями. я дуже часто, як і багато моїх ровесників, замислююсь над тим, яким же воно буде – моє майбутнє? і чим довше я про це думаю,тим більше розумію, що мій майбутній життєвий шлях тісно пов'язаний з долею моєї батьківщини, країни в якій я народилася, яка дала мені можливість отримувати знання, життєвий досвід, країни, де я буду жити і працювати далі. мабуть, не все досконало в нашому житті, є дуже багато проблем, які потрібно вирішувати, труднощів, які потрібно долати, але хочеться вірити, що щире бажання людей, які прагнуть кращого для нашої країни, вміння цих людей, досвід і працелюбність, нашій молодій країні розвиватися і бути такою, в якій хотілося б жити і працювати нам, теперішнім і майбутнім її мешканцям. я не знаю свого майбутнього, тільки мрію про нього, але впевнена, як би не будувала своє майбутнє, якою життєвою дорогою не йшла, завжди буду старатися бути корисною, щиро людям і робити так, щоб люди, які будуть іти поруч зі мною, були щасливі й усміхнені.я дуже хочу бути щасливою у своїй країні, а якщо цього прагну не я одна, а сотні, тисячі, мільйони дітей, то впевнена: майбутнє у нас є, і воно буде прекрасне!
Через морози і відсутність їжі птахи змушені відлітати в інші краї. Проте, там вони мають їжу: чер'ячків, жучків та інших комашок. Також пташечки не гинуть на чужині від голоду. Попри це, вони дуже тужать за рідними домівками. Як про це здогадались люди? Птахи ніколи не будують гнізда і навіть не виводять пташенят у чужих краях. А повертаються не лише у рідні краї, а й майже на те саме дерево, де раніше було їхнє гніздо. Теплі краї допомагають птахам зберегти життя, не вмерши з голоду. Проте дім для них завжди залишається на першому місці.