Глухий приголосний одзвінчується у слові А мерехтливий

Б якби

В капрал

Г катрен

Д космос

5. У вимові в усіх словах відбувається уподібнення приголосних у рядку

А анекдот, вокзал, зшиток, осьде

Б казка, гриб , молотьба

В Морозко, призьба, сніг, пісня

Г рюкзак, боротьба, кладка, ніжка

Д книжка, літр, безжурний, заклад

6. У вимові відбувається уподібнення приголосних звуків в усіх словах рядка

А безшумний, доріжка, (на) стежинц

Б дьогтю, кузня, пругкий, казка

В піднігтьовий, зцідити, боротьба, співачці

Г сережка, двигтить, стіжки, зчистити

Д пісня, вокзал, рюкзак, ложка

Речення з відокремленими членами реч.

(Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»)

1.       Українське поспільство, |поборене у класовій боротьбі|, |з ярмом панщизняної неволі на шиї|, тягло свою долю з глухим ремством.(відокремлені означення: перше узгоджене, виражене дієприкметниковим зворотом, друге (неузгоджене) – іменником із залежними словами)

2.       Він йшов у ярмі, |скорившись силі|, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...

(відокремлена обставина дії, виражене дієприслівниковим зворотом)

3.       Старше покоління, |свідок іншого життя|, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, |піднятої в оборону народних і людських прав|.

(відокремлена прикладка та відокремлене узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом)

4.       Пісня волі, |споетизованої, /може/, в дні лихоліття|, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, |скованих на людей людьми|.  

(відокремлені узгоджені означення, виражені дієприкметниковим зворотом)

5.       На широкі бессарабські степи, |вільні|, |без пана й панщини|, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...

(відокремлені означення: перше узгоджене, виражене одиночним прикметником, друге неузгоджене – іменниками з прийменником)

6.       На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови, |справжні облави|, |як на вовка або ведмедя|. 

(відокремлена прикладка і порівняльний зворот)  

Сама природа про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око. дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень. красивими є не лише речі чи сама природа. красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.