Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
У кожному регіоні — свої звичаї, обряди, пісні, ремесла. Все це споконвіку створював народ — дарував незрівняну радість людям різних часів і поколінь.
Полтавщина, наприклад, славилася барвистими килимами та майстерними вишивками.
Косівщина — веселою керамікою та пухнастими ліжниками.
Майстри села Петриківка Дніпропетровської області славляться яскравим несподіваним розписом. Петриківський розпис прославив ремесла України. Петриківський промисел — це історично складений, збережений і донині унікальний осередок народної творчості. У старовину місцеві майстри займалися не тільки декоративно-орнаментальним розписом. Вони писали і сюжети картин, а ще вишивали, вирізували узори з паперу — робили витинанки.
Для виготовлення фарб майстри використовували натуральні барвники: соки трав, квітів, ягід, сажу, різнокольорові глини. Змішувались барвники на жовтку яйця. Ця техніка і досі є улюбленою в Петриківці, тільки пігментами (барвниками)тепер тали акварель і гуаш.
Петриківка гарна своєю ошатно-святковою звучністю, яскравістю, чистотою барв, ритмічною побудовою орнаментів. Улюблений колір — червоний. Частіше заве його сполучають із зеленим — таке поєднання створює радісний настрій.
Отже, барвисті українські килими, кераміка, Петриківські розписи є традиційними ремеслами України.
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Багата Україна талантами, щедра на красу.
У кожному регіоні — свої звичаї, обряди, пісні, ремесла. Все це споконвіку створював народ — дарував незрівняну радість людям різних часів і поколінь.
Полтавщина, наприклад, славилася барвистими килимами та майстерними вишивками.
Косівщина — веселою керамікою та пухнастими ліжниками.
Майстри села Петриківка Дніпропетровської області славляться яскравим несподіваним розписом. Петриківський розпис прославив ремесла України. Петриківський промисел — це історично складений, збережений і донині унікальний осередок народної творчості. У старовину місцеві майстри займалися не тільки декоративно-орнаментальним розписом. Вони писали і сюжети картин, а ще вишивали, вирізували узори з паперу — робили витинанки.
Для виготовлення фарб майстри використовували натуральні барвники: соки трав, квітів, ягід, сажу, різнокольорові глини. Змішувались барвники на жовтку яйця. Ця техніка і досі є улюбленою в Петриківці, тільки пігментами (барвниками)тепер тали акварель і гуаш.
Петриківка гарна своєю ошатно-святковою звучністю, яскравістю, чистотою барв, ритмічною побудовою орнаментів. Улюблений колір — червоний. Частіше заве його сполучають із зеленим — таке поєднання створює радісний настрій.
Отже, барвисті українські килими, кераміка, Петриківські розписи є традиційними ремеслами України.