Пояснення: ніколи не можна казати якісь негативні речі по відношенню до інших людей, або ставитись до них із зневагою, адже у майбутньому тобі може бути потрібна їхня до
Життєва ситуація:
Чоловік зневажливо ставився до свого сусіда і постійно казав йому якісь неприємні речі. Він це робив без причини, просто через те, що був сильніший фізично. Потім у цього чоловіка зранку не заводилась машина. Йому була потрібна була до Він був вимушений звернутися до сусіда, якого зневажав, але той відмовився йому до
Від обличчя, насамперед, представителя "молодих" напевно більше буду виступати за варіант "ні". Адже, всі чомусь завжди впевнені, що у молоді не може бути проблем, що все це вигадки і намагання звернути до себе увагу. І лише пізніше, коли в подібних ситуаціях знецінювались різноманітні переживання і все це переростає в стреси, депресії у майбутньому"дорослому", лише тоді люди починають прислуховуватися і виправдовуватись від свого незнання. Зараз діти акселерати, вони швидше розуміють чого хочуть від життя, скоріше ставлять обдумані цілі, зважено приймають рішення, ведуть полеміки з правильною позицією, уникаючи конфліктів. Чому важко? Бо клеймо "діти" поставлено вже дуже давно, скажи скільки тобі років і я скажу тобі, на скільки ти соціально значущий. Через те, що ми намагаємося виправдати себе в очах старших за себе поколінь, намагаємося бути незалежними від батьків, працювати, але не маємо на те можливості через кайдани законів України - молодь губиться від неможливості своєї реалізації.
Важко, коли присутні улюблені подвійні стандарти:
"Ти ж молодий, а не можеш вистояти в транспорті"
"Ти ж молода, а в тебе вже не має сил?"
"Та що тобі розповідати, ти ще малий, не розумієш як світ побудований"
Молодих осіб просто гасять всередині, адже всі ці фрази навіть звучать як маніпуляції з тонками пасивної агресії.
Чому ми не маємо право втомитись і присісти? Чому нашу думку уникають? І хіба розвинутій особистості в тілі дитини не можна назвати це нелегкою справою, бути у долі з іншою молоддю зі схожими проблемами віку?
І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини. Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє"
Пояснення: ніколи не можна казати якісь негативні речі по відношенню до інших людей, або ставитись до них із зневагою, адже у майбутньому тобі може бути потрібна їхня до
Життєва ситуація:
Чоловік зневажливо ставився до свого сусіда і постійно казав йому якісь неприємні речі. Він це робив без причини, просто через те, що був сильніший фізично. Потім у цього чоловіка зранку не заводилась машина. Йому була потрібна була до Він був вимушений звернутися до сусіда, якого зневажав, але той відмовився йому до
Объяснение:
Від обличчя, насамперед, представителя "молодих" напевно більше буду виступати за варіант "ні". Адже, всі чомусь завжди впевнені, що у молоді не може бути проблем, що все це вигадки і намагання звернути до себе увагу. І лише пізніше, коли в подібних ситуаціях знецінювались різноманітні переживання і все це переростає в стреси, депресії у майбутньому"дорослому", лише тоді люди починають прислуховуватися і виправдовуватись від свого незнання. Зараз діти акселерати, вони швидше розуміють чого хочуть від життя, скоріше ставлять обдумані цілі, зважено приймають рішення, ведуть полеміки з правильною позицією, уникаючи конфліктів. Чому важко? Бо клеймо "діти" поставлено вже дуже давно, скажи скільки тобі років і я скажу тобі, на скільки ти соціально значущий. Через те, що ми намагаємося виправдати себе в очах старших за себе поколінь, намагаємося бути незалежними від батьків, працювати, але не маємо на те можливості через кайдани законів України - молодь губиться від неможливості своєї реалізації.
Важко, коли присутні улюблені подвійні стандарти:
"Ти ж молодий, а не можеш вистояти в транспорті"
"Ти ж молода, а в тебе вже не має сил?"
"Та що тобі розповідати, ти ще малий, не розумієш як світ побудований"
Молодих осіб просто гасять всередині, адже всі ці фрази навіть звучать як маніпуляції з тонками пасивної агресії.
Чому ми не маємо право втомитись і присісти? Чому нашу думку уникають? І хіба розвинутій особистості в тілі дитини не можна назвати це нелегкою справою, бути у долі з іншою молоддю зі схожими проблемами віку?
І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім'я» з великою майстернiстю показав життя українського села пiсля реформи 1861 року, викривши причини непорозумiнь i сварок на прикладi сiм'ї Кайдашiв, показав, як і чим жило молоде покоління в перші десятиліття після скасування кріпосного права. Важко було старшому поколінню, а молодому все було вперше: вперше будували своє життя некріпаками, вперше одружувалися за велінням свого серця, а не за велінням пана. А старше покоління хотіло, щоб їх слухали, як все життя слухали вони своїх батьків, пана тощо. Проблема ця вiчна, i висвiтлюється та розв'язується вона кожного разу дуже цiкаво. Головне для розв'язання цього конфлiкту, на мою думку, є усвiдомлення його причини. Основною ж причиною конфлiкту мiж старшими та молодшими Кайдашами є нескiнченна суперечка за "моє" i "твоє"