Христианская этика проект тему учимся дружить

Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.

Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.

Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.

Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!

2.  Колись я шла зі своїм другом. Ми говорили про усе що приходило у голову. Мені стало нудно. Я побачила річку. Я запропонувала другу пройтись біля річки. У мене була идея, я хотіла його штовхнути у воду. Ми підійшли до річки. Він раптово схватив мене за руку. Я дуже боялась, що ж він зробе? Він дуже пильно дивився до мене у очі. На мені була нова блузка, я думала що він мене кине у воду та блузочка замаститься. Я любила його, але я не вважала що він любить мене. Він підійшов і поцілував мене. Це був перший поцілунок. А ще, мені просто пощастило що він не кинув мене у воду.