Не так давно, рік-два тому назад, я стверджував, що не знаю, що таке бути щасливим, тому що не знаю, що таке щастя, і не відчував його. Чому я так казав - не знаю, але, напевно, для того, щоб отримати якусь частину уваги та співчуття, мовляв «бідна людина не знає, що таке щастя». Соромно... Дуже... Вибачте! А, можливо, боявся труднощів. Адже щасливим бути важко. Люди забули про щастя, тому бачать у моїй посмішці риси божевілля. Тікають, як від усього незрозумілого. Постійний поспіх заполонив світ. Усі кудись спішать, підозрюю, що хтось навіть за щастям. А навіщо?Людство саме створило час, для того щоб «присвоїти мить між минулим і майбутнім». А час заполонив. Живемо секундами, годинами, роками. Постійно намагаємось обігнати Його. Насправді потрібно лише зупинитись і задуматись: щасливою називають ту людину, у якої немає годинника. Не тому, що вона викинула час із свого життя, а тому, що вона не метушиться, не поспішає. Не спізнюється жити. Я й зараз не знаю, що це таке, на що можна було б вказати пальцем. Але я знаю, що щастя - дуже проста річ, яку не потрібно шукати у якихось грандіозних подіях. Ми шукаємо щастя, прагнемо до нього. Хтось знаходить його у крихкому кришталі, хтось у терпкому вині, хтось у блискучій кар'єрі, хтось у міцній вірі. Та насправді це не щастя, а, лише, його замінник, «напівфабрикат», який на деякий час створює ілюзію справжності. Щастя поруч з нами, а ми не відчуваємо його. Ми звикаємо до нього і думаємо, що так і треба. Та це ж не так! Ми не вміємо бачити щастя у простих речах: весняному сонці, літньому, блакитно-прозорому небі, осінньому, вітряному дощі, зимовому, пухнастому снігу; у сонячному ранку і багряно-червоному вечорі. У повсякденній буденності і щохвилинній неповторності. У посмішці незнайомки(чи незнайомця), у погляді мами, у присутності(навіть духовній) друга. У слові «щастя» немає літери «м» - воно не буває «маленьке» і «моє». Щастя тихенько прокрадається у вашу душу і розливає там радість і спокій, любов і переживання, печаль і посмішку і втікає. Ми не можемо його затримати, лише зрозуміти і насолодитись. Проте головне - встигнути поділитись ним ще з кимось.
Якби була я президентом, я б постаралася зробити так, щоб у нас у всіх містах і селах не було бідних. Я б підвищила пенсію літнім, тому що пенсіонерам не хапає 1400 рублів в місяць, а із-за віку вони вже не можуть працювати, щоб грошей вистачало на безбідне життя. Адже вони багато працювали, коли були молодими. Зробила б більше дитячих майданчиків. Дітям треба десь спілкуватися, бігати, грати, дихати свіжим повітрям. Так само багато батьків не можуть дозволити своїм дітям красиве життя, а дитяті хочеться десь пограти. З деякими дітьми можуть статися нещасні випадки, якщо не буде дитячого майданчика: хлопчиська лазять від неробства в трансформаторні будки або катаються на даху ліфта. Побудувала б якомога більше безкоштовних будинків творчості. Дітям треба розвивати свої таланти, адже в майбутньому будь-яке дитя може стати видатним художником, або знаменитим гімнастом. Що б вчителі більше отримували, а в школах були більше наочних посібників. Ввела б обмеження в програмах на ТБ. Тому що, в більшості передач нецензурно виражаються і показують сцени насильства. Всі програми з насильством показували б пізно вночі. Всім чиновникам наділа б електричні браслети. Допустимо, якщо чиновник захоче узяти хабар, то браслет ударить його зарядом струму. Знесла б старі, старі будинки і на їх мести побудувала нові.З дешевшими квартирами, що б ті, що всі бажають могли їх собі дозволити. Побудувала б притулки для тварин. Якщо господарі виїжджають у відпустку, то вони можуть залишити своя тварина в притулку до возращенія. А бездомних тварин можна туди приносити з вулиці, віддати. Ще доручила б організувати «Службу нагляду» - щоб стежили за чистотою після прогулянок тварин на вулицях, в парках і на дитячих майданчиках, і штрафували господарів, які не прибирають за своїми вихованцями. Побудувала б сміттєпереробні заводи. Ці заводи потрібні для переробки сміття; з того, що ми викидаємо, можна зробити багато корисних і потрібних речей, також при їх споруді зменшаться звалища, які поширюються деколи до 300 км. А зараз звалища просто спалюють, повітря від цього ще більше забруднюється, та і земля просочується гниючими відходами, склом. Для всіх справ знадобилися б дуже багато різних робітників.Люди б були зайняті, отримували б гроші за свою роботу, не стали б воювати, їм би було ніколи, та і не навіщо. Ось, що б я зробила, якби була президентом
Не так давно, рік-два тому назад, я стверджував, що не знаю, що таке бути щасливим, тому що не знаю, що таке щастя, і не відчував його.
Чому я так казав - не знаю, але, напевно, для того, щоб отримати якусь частину уваги та співчуття, мовляв «бідна людина не знає, що таке щастя». Соромно... Дуже... Вибачте!
А, можливо, боявся труднощів. Адже щасливим бути важко. Люди забули про щастя, тому бачать у моїй посмішці риси божевілля. Тікають, як від усього незрозумілого.
Постійний поспіх заполонив світ. Усі кудись спішать, підозрюю, що хтось навіть за щастям. А навіщо?Людство саме створило час, для того щоб «присвоїти мить між минулим і майбутнім».
А час заполонив. Живемо секундами, годинами, роками. Постійно намагаємось обігнати Його.
Насправді потрібно лише зупинитись і задуматись: щасливою називають ту людину, у якої немає годинника. Не тому, що вона викинула час із свого життя, а тому, що вона не метушиться, не поспішає. Не спізнюється жити.
Я й зараз не знаю, що це таке, на що можна було б вказати пальцем. Але я знаю, що щастя - дуже проста річ, яку не потрібно шукати у якихось грандіозних подіях. Ми шукаємо щастя, прагнемо до нього. Хтось знаходить його у крихкому кришталі, хтось у терпкому вині, хтось у блискучій кар'єрі, хтось у міцній вірі. Та насправді це не щастя, а, лише, його замінник, «напівфабрикат», який на деякий час створює ілюзію справжності.
Щастя поруч з нами, а ми не відчуваємо його. Ми звикаємо до нього і думаємо, що так і треба. Та це ж не так!
Ми не вміємо бачити щастя у простих речах: весняному сонці, літньому, блакитно-прозорому небі, осінньому, вітряному дощі, зимовому, пухнастому снігу; у сонячному ранку і багряно-червоному вечорі. У повсякденній буденності і щохвилинній неповторності. У посмішці незнайомки(чи незнайомця), у погляді мами, у присутності(навіть духовній) друга.
У слові «щастя» немає літери «м» - воно не буває «маленьке» і «моє». Щастя тихенько прокрадається у вашу душу і розливає там радість і спокій, любов і переживання, печаль і посмішку і втікає. Ми не можемо його затримати, лише зрозуміти і насолодитись. Проте головне - встигнути поділитись ним ще з кимось.
Якби була я президентом, я б постаралася зробити так, щоб у нас у всіх містах і селах не було бідних. Я б підвищила пенсію літнім, тому що пенсіонерам не хапає 1400 рублів в місяць, а із-за віку вони вже не можуть працювати, щоб грошей вистачало на безбідне життя. Адже вони багато працювали, коли були молодими. Зробила б більше дитячих майданчиків. Дітям треба десь спілкуватися, бігати, грати, дихати свіжим повітрям. Так само багато батьків не можуть дозволити своїм дітям красиве життя, а дитяті хочеться десь пограти. З деякими дітьми можуть статися нещасні випадки, якщо не буде дитячого майданчика: хлопчиська лазять від неробства в трансформаторні будки або катаються на даху ліфта. Побудувала б якомога більше безкоштовних будинків творчості. Дітям треба розвивати свої таланти, адже в майбутньому будь-яке дитя може стати видатним художником, або знаменитим гімнастом. Що б вчителі більше отримували, а в школах були більше наочних посібників. Ввела б обмеження в програмах на ТБ. Тому що, в більшості передач нецензурно виражаються і показують сцени насильства. Всі програми з насильством показували б пізно вночі. Всім чиновникам наділа б електричні браслети. Допустимо, якщо чиновник захоче узяти хабар, то браслет ударить його зарядом струму. Знесла б старі, старі будинки і на їх мести побудувала нові.З дешевшими квартирами, що б ті, що всі бажають могли їх собі дозволити. Побудувала б притулки для тварин. Якщо господарі виїжджають у відпустку, то вони можуть залишити своя тварина в притулку до возращенія. А бездомних тварин можна туди приносити з вулиці, віддати. Ще доручила б організувати «Службу нагляду» - щоб стежили за чистотою після прогулянок тварин на вулицях, в парках і на дитячих майданчиках, і штрафували господарів, які не прибирають за своїми вихованцями. Побудувала б сміттєпереробні заводи. Ці заводи потрібні для переробки сміття; з того, що ми викидаємо, можна зробити багато корисних і потрібних речей, також при їх споруді зменшаться звалища, які поширюються деколи до 300 км. А зараз звалища просто спалюють, повітря від цього ще більше забруднюється, та і земля просочується гниючими відходами, склом. Для всіх справ знадобилися б дуже багато різних робітників.Люди б були зайняті, отримували б гроші за свою роботу, не стали б воювати, їм би було ніколи, та і не навіщо. Ось, що б я зробила, якби була президентом