Я люблю початок осені. Після довгих літніх канікул весело зустрічатися зі шкільними друзями. Літо скінчилось, а ще тепло. У такий час ми з однокласниками збираємо яблука у шкільному саду. Так було і цього року. Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках. Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки. Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.
Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. А професія медика – найгуманніша, адже вона покликана стояти на сторожі людського життя. Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в уяві багатьох людей пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Дійсно, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі емоції й особисті негаразди, щоб виконати свій обов’язок. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. І це не можуть не цінувати ті, кому медики дарують радість одужання чи поліпшують якість здоров’я і життя.
І хай студенти-політехніки, будучи молодими й активними, лише зрідка звертаються по до до людей у білих халатах, наявність власної поліклініки (чим не можуть похвалитися інші ВНЗ) гарантує своєчасну і кваліфіковану до
Колектив поліклінічного відділення, що обслуговує студентів університету, переважно жіночий. Це лікарі, медсестри, молодші медичні сестри, які щоденно піклуються про здоров’я політехніків. Надзвичайна доброта, чуйність, палке прагнення завжди до словом і ділом – риси, притаманні жіноцтву нашого колективу.
Більшість медпрацівників працюють не один десяток років, надаючи медичну до не одному поколінню студентів КПІ. І за це їм велике Адже майбутній фахівець повинен бути не тільки висококласним спеціалістом, а й морально і фізично здоровою людиною. Це наше майбутнє, наша зміна. Тож за материнську турботу медикам завжди дякують політехніки. Вони не забувають своїх лікарів, іноді звертаються за порадою чи медичною до через кілька років після закінчення університету. Це говорить про високий професіоналізм та авторитет медичних працівників у студентському середовищі.
Найгуманнішу професію обрала Марія Броніславівна Дмитренко. З 1968 року після закінчення Київського медичного училища працювала медсестрою, згодом закінчила Київський медінститут, тут в 1975 році дала клятву Гіппократа і вже більше 30 років, присвятивши себе студентській медицині, працює факультетським терапевтом, завідувачем терапевтичного відділення. Студенти ММІ, ІТС та інших факультетів знають і поважають свого лікаря, яка користується авторитетом серед студентів та співробітників університету.«Лікар від Бога» – так називають студенти Неллі Михайлівну Гайдаренко, яка 35 років стоїть на сторожі здоров’я студентської молоді. Медицина у неї «в крові», адже виросла в лікарській сім’ї, після закінчення Читинського медінституту продовжує шлях своїх батьків. Професіоналізм, доброта, чесність, порядність – усе це притаманне Неллі Михайлівні. Честь Вам і хвала.Якщо хочете вилікувати зуби без болю, звертайтеся до лікаря-стоматолога Раїси Володимирівни Галстян. Юною, енергійною, завзятою прийшла вона в 1978 році після закінчення медичного інституту на роботу, і з того часу її життя пов’язане зі студентською поліклінікою. Сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, високе почуття відповідальності за доручену справу, добросовісність – усе це визначає характер лікаря Р.В.Галстян.Марія Іванівна Титаренко свій трудовий шлях розпочала молодшою медичною сестрою в лікарні “Феофанія”, після закінчення медичного училища в 1985 році і по теперішній час працює дільничною, а потім старшою медсестрою відділення. Своєю самовідданою працею, високою свідомістю і дисципліною вона завоювала пошану й авторитет у студентському середовищі та серед колег.
Від щирого серця вітаю славних трудівниць поліклінічного відділення з радісним весняним святом 8 Березня! Нехай сторицею повертаються до вас добро, турбота і тепло, які ви щедро даруєте всім, хто потребує захисту, уваги, співчуття і до Успіхів вам у професійній діяльності, низький уклін за вашу самовіддану працю. Нехай робота приносить вам радість і задоволення, вдячність колег і пацієнтів. Бажаю здоров’я і щастя, успіхів і бадьорого настрою, мирного неба і всього найкращого в житті.
Яблук уродило дуже багато. Жовті, червоні, рожеві висять вони на гілках.
Під час уроку праці ми з однокласниками прийшли у шкільний сад збирати врожай. Хлопці із кошиками залізли на дерева. А дівчатка зривали яблука з нижніх гілок та збирали із землі ті, що впали. (Але цього не можна робити, коли яблука треба зберігати тривалий час.) Я, як і інші хлопці, поліз на дерево. Став на міцну гілку, поруч із собою прикріпив кошик для яблук. Однією рукою я тримався, щоб не впасти, а другою — зривав червоні плоди. Півкошика яблук зібрав я лише з однієї гілки.
Працювати було весело. Ми перегукувалися з хлопцями. Чути було дзвінкий сміх дівчат. Ми попрацювали годину і зовсім не втомились. Після роботи ми залишили порожні кошики під деревом. їх знайдуть хлопці і дівчата з іншого класу, які прийдуть на урок праці після нас.
Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. А професія медика – найгуманніша, адже вона покликана стояти на сторожі людського життя. Саме медики дарують здоров’я людям, рятують від найрізноманітніших хвороб. Тому образ медика в уяві багатьох людей пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Дійсно, у багатьох ситуаціях медпрацівник є останньою рятівною інстанцією для хворого. Клятва Гіппократа спонукає людей у білих халатах перебороти всі емоції й особисті негаразди, щоб виконати свій обов’язок. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію. І це не можуть не цінувати ті, кому медики дарують радість одужання чи поліпшують якість здоров’я і життя.
І хай студенти-політехніки, будучи молодими й активними, лише зрідка звертаються по до до людей у білих халатах, наявність власної поліклініки (чим не можуть похвалитися інші ВНЗ) гарантує своєчасну і кваліфіковану до
Колектив поліклінічного відділення, що обслуговує студентів університету, переважно жіночий. Це лікарі, медсестри, молодші медичні сестри, які щоденно піклуються про здоров’я політехніків. Надзвичайна доброта, чуйність, палке прагнення завжди до словом і ділом – риси, притаманні жіноцтву нашого колективу.
Більшість медпрацівників працюють не один десяток років, надаючи медичну до не одному поколінню студентів КПІ. І за це їм велике Адже майбутній фахівець повинен бути не тільки висококласним спеціалістом, а й морально і фізично здоровою людиною. Це наше майбутнє, наша зміна. Тож за материнську турботу медикам завжди дякують політехніки. Вони не забувають своїх лікарів, іноді звертаються за порадою чи медичною до через кілька років після закінчення університету. Це говорить про високий професіоналізм та авторитет медичних працівників у студентському середовищі.
Найгуманнішу професію обрала Марія Броніславівна Дмитренко. З 1968 року після закінчення Київського медичного училища працювала медсестрою, згодом закінчила Київський медінститут, тут в 1975 році дала клятву Гіппократа і вже більше 30 років, присвятивши себе студентській медицині, працює факультетським терапевтом, завідувачем терапевтичного відділення. Студенти ММІ, ІТС та інших факультетів знають і поважають свого лікаря, яка користується авторитетом серед студентів та співробітників університету.«Лікар від Бога» – так називають студенти Неллі Михайлівну Гайдаренко, яка 35 років стоїть на сторожі здоров’я студентської молоді. Медицина у неї «в крові», адже виросла в лікарській сім’ї, після закінчення Читинського медінституту продовжує шлях своїх батьків. Професіоналізм, доброта, чесність, порядність – усе це притаманне Неллі Михайлівні. Честь Вам і хвала.Якщо хочете вилікувати зуби без болю, звертайтеся до лікаря-стоматолога Раїси Володимирівни Галстян. Юною, енергійною, завзятою прийшла вона в 1978 році після закінчення медичного інституту на роботу, і з того часу її життя пов’язане зі студентською поліклінікою. Сумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків, високе почуття відповідальності за доручену справу, добросовісність – усе це визначає характер лікаря Р.В.Галстян.Марія Іванівна Титаренко свій трудовий шлях розпочала молодшою медичною сестрою в лікарні “Феофанія”, після закінчення медичного училища в 1985 році і по теперішній час працює дільничною, а потім старшою медсестрою відділення. Своєю самовідданою працею, високою свідомістю і дисципліною вона завоювала пошану й авторитет у студентському середовищі та серед колег.Від щирого серця вітаю славних трудівниць поліклінічного відділення з радісним весняним святом 8 Березня! Нехай сторицею повертаються до вас добро, турбота і тепло, які ви щедро даруєте всім, хто потребує захисту, уваги, співчуття і до Успіхів вам у професійній діяльності, низький уклін за вашу самовіддану працю. Нехай робота приносить вам радість і задоволення, вдячність колег і пацієнтів. Бажаю здоров’я і щастя, успіхів і бадьорого настрою, мирного неба і всього найкращого в житті.