Звуки в українській мові поділяються на голосні й приголосні.
Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за до голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод. Голосних звуків у нашій мові 6. А а, Е е, И и, І і, О о, У у.
Учу я звуки голосні Чому так весело мені? Бо вчу я звуки голосні. Їх рівно шість. Я всі назву: А, І та Е, О, И та У. І. Січовик
А на письмі ці голосні звуки позначаються 10 буквами: А а, Е є, Є є, И и, І і, Ї ї, О о, У у, Ю ю, Я я.
Учу я звуки голосні Букви Є є, Ю ю, Я я на початку слова, складу або після голосного та апострофа позначають два звуки: [йе], [йу], [йа].
Букви Я, Ю, Є, що стоять після приголосного звука, позначають звук [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква І позначає звук [і] і м’якість попереднього приголосного звука. Буква Ї завжди позначає два звуки [йі].
Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові голосних звуків, стільки в ньому складів.
Приголосні звуки – звуки, які утворюються за до голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення. Приголосних звуків в українській мові — 22. Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Ж ж, 3 з, Й й, К к, Л л, М м, Н н, П п, Р р, С с, Т т, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ. На відміну від голосних звуків, приголосні не утворюють склад.
Приголосні вимовляються дзвінко й глухо. Тому вони поділяються на дзвінкі й глухі. Приголосні звуки, які вимовляються з участю голосу і шуму, називаються дзвінкими. Дзвінкі звуки такі: [б], [в], [г], [ґ], [дж], [ж], [з], [й], [л], [м], [н], [р], [д], [дз]
Приголосні звуки, які вимовляються тільки за участю шуму, називають глухими звуками. Глухі звуки такі: [п], [т], [ш], [с], [х], [к], [ч], [ц], [ф], [щ]
За найпоширенішою версією скіфи належали до іранської групи народів індоєвропейської сім'ї (версія заснована на аналізі слів з мови скіфів, які трапляються в писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких. Кількість слів — близько 200, переважно імена людей). Антропологічно сколоти степової зони відповідали морфологічним варіантам Зрубної культури.[6]
У перських та індійських джерелах скіфи відомі як сака та шака відповідно.
За Діодором походять від Скіфа, сина Зевса. Він мав синів Пала і Напа. Саме Пал вважається предком палів (скитів).
Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.
Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.
Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.
Голосні звуки – звуки, які утворюються тільки за до голосу. При вимові голосних звуків повітря вільно виходить через ротову порожнину, не зустрічаючи перешкод.
Голосних звуків у нашій мові 6. А а, Е е, И и, І і, О о, У у.
Учу я звуки голосні
Чому так весело мені?
Бо вчу я звуки голосні.
Їх рівно шість. Я всі назву:
А, І та Е, О, И та У.
І. Січовик
А на письмі ці голосні звуки позначаються 10 буквами:
А а, Е є, Є є, И и, І і, Ї ї, О о, У у, Ю ю, Я я.
Учу я звуки голосні
Букви Є є, Ю ю, Я я на початку слова, складу або після голосного та апострофа позначають два звуки: [йе], [йу], [йа].
Букви Я, Ю, Є, що стоять після приголосного звука, позначають звук [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква І позначає звук [і] і м’якість попереднього приголосного звука.
Буква Ї завжди позначає два звуки [йі].
Голосні звуки утворюють склад. Скільки в слові голосних звуків, стільки в ньому складів.
Приголосні звуки – звуки, які утворюються за до голосу та шуму. При вимові приголосних звуків на шляху потоку повітря виникають перешкоди, що чинять органи мовлення.
Приголосних звуків в українській мові — 22.
Б б, В в, Г г, Ґ ґ, Д д, Ж ж, 3 з, Й й, К к, Л л, М м, Н н, П п, Р р, С с, Т т, Ф ф, X х, Ц ц, Ч ч, Ш ш, Щ щ.
На відміну від голосних звуків, приголосні не утворюють склад.
Приголосні вимовляються дзвінко й глухо. Тому вони поділяються на дзвінкі й глухі.
Приголосні звуки, які вимовляються з участю голосу і шуму, називаються дзвінкими.
Дзвінкі звуки такі: [б], [в], [г], [ґ], [дж], [ж], [з], [й], [л], [м], [н], [р], [д], [дз]
Приголосні звуки, які вимовляються тільки за участю шуму, називають глухими звуками.
Глухі звуки такі: [п], [т], [ш], [с], [х], [к], [ч], [ц], [ф], [щ]
Дзвінки і глухі приголосні звуки утворюють пари:
Дзвінкі: [б] [д] [з] [ж] [дж] [дз] [г] [ґ]
Глухі: [п] [т] [с] [ш] [ч] [ц] [х] [к]
Приголосні звуки бувають тверді і м’які.
М’якість приголосних звуків на письмі позначається буквами: ь, я, ю, є, і.
Завжди м’який звук [й’]
У перських та індійських джерелах скіфи відомі як сака та шака відповідно.
За Діодором походять від Скіфа, сина Зевса. Він мав синів Пала і Напа. Саме Пал вважається предком палів (скитів).
Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.
Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.
Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.