1) Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
2) Не такий страшний чорт, як його малюють.
3) З ким поведешся, тому й наберешся.
4) Яке коріння, таке й насіння.
5) Не в того хороша, що чорноброва, а в того, що діло робить.
6) Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
7) Зимова днина така : сюди тень, туди тень, — та й минув день.
8 ) Бджола мала, а й та працює.
9) Хто рано підводиться, той за і діло водиться.
10) Яка трава, таке й сіно.
Спиши речення, вставляючи потрібні за смислом означальні займенники. Визнач їх відмінок і рід.
1) За Україну! З огнем завзяття рушаймо, браття, ми вперед! (М. Вороний). 2) Кожна птиця має свій голос, кожне поле має свій колос, кожна справа має свої почини, кожна казка — свої причини (Л. Костенко). 3) І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить (В. Симоненко). 5) Не маю зла до свого народу (М. Вінграновський). 6) І кожний фініш — це, по суті, старт (Л. Костенко). 7) Мислив я, що моє серце Має ритм одмінний, замість болі, іншу радість, стук , стук і лине кров (М. Рильський).
8) Сріблястий шлях, прокладений місяцем, простягся морем до самого берега (Д. Ткач ).
Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно залишає свої володіння.
Усе вщухло. Спізняючись у своє гніздечко, ледь помітна птаха безшумно пролітає в пітьмі. Невгамовний коник-стрибунець ще тріскотить у траві, але його денна пісня незабаром замовкне. Ми чекаємо на появу місяця.
Посвітлішало. Над рікою повисло мерехтливе сяйво зірок. Повний місяць вийшов із-за хмар, розсіявши пітьму. Світлячки дивним блиском освітлюють смарагдові трави. Якщо дивишся на воду, видно, як риби юрмляться навколо відбитка місяця. Ось, чогось злякавшись, риби прудко пірнають у глибину. Це сом, нічний володар річок, піднявся на поверхню, щоб оглянути своє мінливе царство.
Дуже коротка літня ніч. Захопившись та неголосною розмовою, ми незчулися, як вона пролинула.
Почався світанок. Величезна сонячна куля повільно з'явилася на сході, із сутінків поступово виринали ліси, поля та ріка. Цю ніч, яку ми провели зовсім без сну, я не забуду ніколи.
1) Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
2) Не такий страшний чорт, як його малюють.
3) З ким поведешся, тому й наберешся.
4) Яке коріння, таке й насіння.
5) Не в того хороша, що чорноброва, а в того, що діло робить.
6) Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
7) Зимова днина така : сюди тень, туди тень, — та й минув день.
8 ) Бджола мала, а й та працює.
9) Хто рано підводиться, той за і діло водиться.
10) Яка трава, таке й сіно.
Спиши речення, вставляючи потрібні за смислом означальні займенники. Визнач їх відмінок і рід.
1) За Україну! З огнем завзяття рушаймо, браття, ми вперед! (М. Вороний). 2) Кожна птиця має свій голос, кожне поле має свій колос, кожна справа має свої почини, кожна казка — свої причини (Л. Костенко). 3) І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить (В. Симоненко). 5) Не маю зла до свого народу (М. Вінграновський). 6) І кожний фініш — це, по суті, старт (Л. Костенко). 7) Мислив я, що моє серце Має ритм одмінний, замість болі, іншу радість, стук , стук і лине кров (М. Рильський).
8) Сріблястий шлях, прокладений місяцем, простягся морем до самого берега (Д. Ткач ).
Объяснение:
Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно залишає свої володіння.
Усе вщухло. Спізняючись у своє гніздечко, ледь помітна птаха безшумно пролітає в пітьмі. Невгамовний коник-стрибунець ще тріскотить у траві, але його денна пісня незабаром замовкне. Ми чекаємо на появу місяця.
Посвітлішало. Над рікою повисло мерехтливе сяйво зірок. Повний місяць вийшов із-за хмар, розсіявши пітьму. Світлячки дивним блиском освітлюють смарагдові трави. Якщо дивишся на воду, видно, як риби юрмляться навколо відбитка місяця. Ось, чогось злякавшись, риби прудко пірнають у глибину. Це сом, нічний володар річок, піднявся на поверхню, щоб оглянути своє мінливе царство.
Дуже коротка літня ніч. Захопившись та неголосною розмовою, ми незчулися, як вона пролинула.
Почався світанок. Величезна сонячна куля повільно з'явилася на сході, із сутінків поступово виринали ліси, поля та ріка. Цю ніч, яку ми провели зовсім без сну, я не забуду ніколи.