II. Доберіть до запропонованих фразеологізмів синонімічні, скориставшись довідкою. Запишіть їх. Тоекти воду в ступі: з їсти собаку, ні луски, ні хвоста, накласти життям; бути на коні і під конем, там де козам рохи правлять, соці ніде впасти; здійняти буу, будувати повітряні замки; гнути кирпу: як зайцеві бубон; собака собаці хвоста не одесить Довідка. Як собаці п'ята жар-тицю, ногою ступити ніде: переходити крізь сто і решаето; ворона вороні око не виклює; ні пуху ні пера; перетвори я пустого в порожнє; набити руку; зломжити голову, куди і ворон кісток не заносить, наробити крику: дути губи. носа, дови 66. нись відповідних

Дерево шанують як добре родить. Коли дерево дає гарний врожай, то про нього піклуються , поливають, обрізають, ним хваляться та пригощають інших його плодами. Деревом , що росте і не плодоносить не хвалиться ніхто, бо нічим. Людина, як те дерево. Коли вона працює, залишає по собі гарні вчинки, дає користь іншим, то така людина заслуговує на повагу людей. Про неї говорять гарні речі, намагаються таку людину памятати. за її гарні вчинки подякувати. Погану людину, погані вчинки намагаються швидше забути.

Пишу листа, бо зачекалася весни
І надто надокучили тумани,
Бо як у каламуті сивини
Можна розгледіти “вжевесну”…Зовсім рано
Ще виглядати трав яскравий пласт.
Я захотіла написати все словами
Мене ні простір не обмежує,
Ні час
Чекати весну –
Від душі пишу і прямо.А під ногами… Все, ну, як завжди
Нам заважають дурні і дороги.
Зими ще не розтанули сліди,
Але мені є зараз не до того.
Бо я виводжу кожну літеру-рядок,
В передчутті дуже простого дива.
У нас усіх є вроджений порок –
Ми любимо, щоб все було красиво…Я теж.
Не теплих слів.
Якщо це може у житті хоч щось змінити.
Пишу листа, бо захотілося весни.
Тієї, що змогла б усіх зігріти…