II. Знайдіть і випишіть складносурядне речення. Виконайте його письмовий синтак- сичний розбір. Доведіть, що інші речення не є складносурядними.
А Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба
(Л. Костенко).
Б То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак
(Л. Костенко).
в Люблю я осінні квіти, прощальну красу вечорів, і сині оголені віти,
і вітру холодного спів (В. Сосюра).
ГТроянці, в човни посідавши і швидко їх поодпихавши, по вітру гарно
поплили (І. Котляревський).
дХоч тільки середина липня, але горобина починала червоніти (М. Ма-
линовська).​

Добро і зло невіддільні одне від одного, це протилежні відтінки на кольоровій палітрі життя, але тільки змішані вони дають відчути його смак.

Ніцше

Що таке добро? Сьогодні часто можна почути фразу: «Слід творити добро», але що ж вона означає? На мою думку, добро – це все те хороше і прекрасне , що нас оточує. Адже неможливо уявити світ без гарних людей, гідних вчинків. Кожному з нас колись потрібна буде до а якщо ні до кого буде звернутися? І що тоді робити людині? Ось для чого і потрібно добро та милосердя. Я вважаю, що треба робити добро, і світ навколо стане кращим. Люди, вчинки, суспільство – взагалі, навколишній світ.

У кожної живої істоти є потреба робити добро. Мати виховує своїх дітей у любові і справедливості – це є добро. Дитина милується квіткою, не зриваючи, не знищуючи її – як на мене, це теж добро. Тож добро всюди навколо нас, треба лише навчитися його бачити, відчувати, розуміти… У нашому світі складно творити добро. Інколи не помічаєш, як ображаєш іншу людину і тим самим робиш гірше і для себе. Хоча здебільшого добро зароджується в кожному з нас ще з самих перших років життя. Адже у дитинстві тебе найчастіше оточують рідні та близькі люди, які прагнуть зробити твоє життя кращим, навчити тебе чомусь, виховати позитивні якості. І саме тоді дитина розуміє, що таке добро. У ранньому дитинстві дитина рідко стикається зі злом у будь-яких його проявах, але якщо це трапляється, це підриває віру у себе і оточуючих людей – маленька людина ще не готова до такої зустрічі. Проте з часом, коли дитина зростає, вона розуміє, що навколо неї світ не завжди прекрасний, а люди бувають різні.

У певний момент життя перед кожним з нас постає вибір: що ж обрати, по якій стежці йти. Ми – діти природи, діти цього світу, і тому у кожному з нас є і добро, і зло, а що ж ми оберемо, до чого схилимося – залежить тільки від нас самих.

Зараз часто можна почути, що добро зникає з нашого світу, кожен думає тільки сам про себе, до інших нікому діла немає. Але якщо ми бажаємо жити в гарному цивілізованому суспільстві, у світі, де панує добро, починати слід з себе. Якщо це зрозуміє кожен – наш світ обов’язково зміниться на краще. До немічній людині, навчитися співчувати, посміхнутися і привітатися до сусіда – це зовсім не складно – зробити свій внесок до скриньки добрих справ. І тод серцем можна відчути лагідне проміння вдячності і добра, яке обов’язково повертається до того, хто його творить.

Порівняйте:
Він повернув убік. — Ударив у бік.
Спочатку це не було ясно. — З початку роз­мо­ви вони зрозуміли вашу думку.
Прочитай вірш напам’ять. — На пам’ять він по­да­ру­вав мені книжку.
Всередині щось дуже заболіло. — Це правило шукай в середині розділу.
Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в остан­нє вікно.
Ми чуємо це вперше. — Зайдемо в перше село.
У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам до­по­ма­га­ли?
Ми теж виступали на зборах. — Він говорив те ж, що і я.
Якось воно уже буде. — Як ось і Марко на по­ріг.