В лісу є велике і дуже гарне дерево, нам про нього завжди розповідала вчителька і говорила що це дерево незвичайне. Нам завжди було цікаво, що в ньому є незвичайного. Одного разу ми пішли усім класом з вчителькою в ліс подивитися на те дерево. Вона нам сказала дивитися та гати за цим деревом. Ми туди приходили багато разів і дійсно помітили дуже загадкові речі. Справа в тому, що на цьому дереві ростуть жолуді великі, гарні, і є один жолудь який відрізнявся від усіх, він був маленький, гарний, а саме цікаве те, що він завжди кудись зникав і повертався назад. Жолудь мандрував по іншим деревам, по іншим лісам, але надовго там не затримувався, бо вважав своє рідне дерево- своїм батьком, та йому завжди знову хотілося бачити своїх братів старших- інших жолудів та розповідати їм про свої мандрування.
Над тим, що таке життєвий успіх, ламали голову багато поколінь. Але до єдиного розуміння цього питання так і не прийшли. Адже скільки людей, стільки й думок. І всі вони різні. Це залежить від виховання, від рівня знань, навіть від особистих якостей людини. Для одних людей життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному благополуччі. Для інших — зовсім в іншому. Їм далекі грошові проблеми. Вони захоплені своєю роботою й знаходять щиросердечний спокій у зовсім інших цінностях. І це теж свого роду «життєвий успіх». На мій погляд, він укладений у сукупності моральної задоволеності, щиросердечного спокою й матеріального благополуччя. Тільки при сукупності цих благ людина може почувати себе щасливим і тоді його голова звільняється від повсякденних турбот, йому не доводиться думати про «хліб насущному». А з іншого боку, людина сам творець свого щастя. У кожного повинне бути завзятість, терпіння, а головне — бажання домогтися чогось у житті. Може бути, з моєю точкою зору багато хто не погодяться, може бути, для них життєвий успіх — щось зовсім інше. Але на це можна відповісти одне: «Скільки людей, стільки й думок
