Ипишіть іменники, що означають:
А) збірні поняття Б)абстрактні В) конкретні
Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає, до чого веде руйнування чи зрікання рідної мови. Це деградація, виродження, занепад. Тому люди завжди берегли свою живиль¬ну криницю — мову, з якої черпали силу для духовного здоров'я і наснаги. Оскільки мова — це концентрація мудрості й досвіду, то втрата її веде до порушення суспільної гармонії, законів людської еволюції. Вона — неповторна гілка на древі людства, з понищенням якої захиріє і зубожіє все дерево.
Втрата народом мови — це трагедія всіх трагедій, бо тоді губиться весь попередній досвід, зафіксований у ній. Культура змінює свій генетичний код, а народ відчужується від тра¬дицій, звичаїв, духу предків, потрапляє в іншу духовну атмо¬сферу і свідомо чи несвідомо страждає (К. Мотрин).
здрастуй, оля! (Саша маша, рита, катя)
Привіт, Діма (рома, андрей, олег).
- Я купив 2 квитки в театр на виставу "Лебедине озеро", підеш?
-Із задоволенням! Коли починається вистава?
- Сьогодні в 19-00. Де ми зустрінемося?
- Давай біля мого будинку в 18-30?
- Добре. я подзвоню, як підійду. Буду чекати з нетерпінням.
- Так. я теж. Чекатиму.
- до зустрічі
-до зустрічі!
АБО
Здрастуй, не хочеш скласти компанію піти зі мною в театр?
-Здрастуй, давай! А на який спектакль і в який час?
-На балет Лускунчика в шістнадцять тридцять.
-Добре, буду чекати зустрічі.
-Дякуємо. Бувай
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".