У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
Птах(підмет) далеко бачить <він> (присудок), високо злітаючи.
2. Ластівка(підмет), облетівши півсвіту, повертається <вона > (присудок) додому.
3. Живучи в одному лісі, соловей і ворона(підмет, соловей теж підмет) співають <вони> (присудок) по-різному.
4. Чайки(підмет), об'єднавшись, і яструба заклюють (присудок) <вони.>
Присудки виражені дієсловами.
<> В цих дужках особові форми , якщо що
2.
1. Бачить (що роблячи?) високо злітаючи
2. Повертається (що зробивши?) облетівши півсвіту
3. Співають по-різному (що роблячи?) живучи в одному ліси
4. Заклюють (що зробивши?) об'єднавшись
3. Виділені слова є дієприслівниками. Вони вказують на додаткову дію.
Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.