Измените формы слов, учитывая чередования [о], [е] з [i] чи [о], [е] з [нулем звука] Стіл, бік, двір, рідний, січень б, вечір, ночувати, дорої а, перець, верболіз, біль, джміль, вона, беру, дріт, вогонь, стерегти, червень, вошина. гора, свого, синього, якоїсь, шостий, третього, слово, творити, щебетання, міст. роги, вечір, овес, явір, політ, бік, свій, ніч, дзенькіт, невід, стіл, вісім, пиріг, щирість. Грипр. батіг, асюдихід, шляхетність, шепіт, гусінь.
Кожну епоху розвитку людства визначає моральної свідомості, який виступає домінуючим даного часу, певного народу, конкретних соціально – економічних умов. В усі часи людство надзвичайно обережно, делікатно ставилося становлення духовності особистості, адже міцному ґрунті духовності, моральності, культури зростає особистість відповідальна думку, , вчинок.
формування духовних цінностей студентської молоді є досить актуальною в . Сьогодні виступає активною силою політичних змін і залежно від того, які цінності вона у ці зміни, яку культуру впроваджує, багато в чому залежати майбутнє суспільства, його , напрям трансформації. Суспільство зацікавлене в тому, щоб ці цінності і були демократичними. Їх формування – завдання актуальне і таке, що потребує нагальної уваги.
Поняття "духовність", "духовний" сьогодні вживають кожному кроці. Гуманітарні науки, виховна діяльність спрямовані формування "духовного розвитку особистості", публіцистика закликає формування "духовних основ" життя і суспільства, зростання національної самосвідомості, взаємозв’язок освіти і церкви прискорив процес відродження духовності в її релігійно – конфесійному розумінні.
Розбудова української державності, проведення реформ, побудова громадянського суспільства неможливі без розвитку української духовності. Протягом років незалежності нашої країни основним завданням державного управління був розвиток економіки, тому вирішення проблем у духовній сфері суспільства відбувалося залишковим принципом. Відсутність чіткої програми духовного відродження українського суспільства гальмувало втілення будь-яких реформ у всіх сферах суспільного життя. Пріоритетною сферою у духовності і культурному розвитку суспільства була і залишається освіта. Тому головне завдання сучасної освіти – це розвиток духовної культури особистості, що в підсумку стає основою формування і становлення особистості.
духовності й духовної культури молодої людини завжди хвилювала й хвилює кожного педагога, вихователя, куратора, адже формування її духовної культури – це ще й формування її свідомості, світогляду, включення в економічне, політичне, культурне життя народу, уклад життя сім’ї, нації.
Оволодіння студентською молоддю духовною культурою підносить свідомість особистості вищий щабель, наповнюють життя й діяльність високими громадськими цілями. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів шляху його розвитку.
Духовно – моральне виховання молоді – це водночас велика відповідальність і джерело зміцнення нації. Духовно – моральний потенціал складають загальнолюдські та християнські цінності, моральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у суспільстві. Звичайно, людина не може жити тільки рахунок духовних цінностей. Але сучасна взагалі не бачить сенсу в духовності. Це певною мірою пов’язано із вихованням, а також середовищем, в якому людина реалізовується, суспільством, в якому вона живе. У теперішній , коли є можливості духовного зростання, сучасні молоді люди не потребують цього.
Потреба у спілкуванні, активному відпочинку зникає, адже зміну приходять віртуальні Інтернет-мережі, які пропонують молоді спілкування не виходячи із дому. Тому сьогодні необхідні більш дієві засоби залучення молоді джерел духовного, вічного, нетривіального, а також пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови.
І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність – це творча спрямованість, наснага, енергія людини, її здатність самоусвідомлення себе як особистості. У практиці виховання пропонуються нині різні технології формування духовності молоді. Це і духовна реабілітація особистості через засоби масової інформації, через проникнення у світ мистецтва, через живе спілкування, позанавчальна виховна робота.
0
Відповідь:
5.Основними літературними напрямами першої половини двадцятого століття були…
в) реалізм, модернізм, соціалістичний реалізм.
2. Стильова течія модернізму, якій притаманні прагнення до розірвання ідеалу з дійсністю, уславлення індивідуальної й суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя, його пориву в майбутнє, – це…
а) неоромантизм;
3. Літературне угрупування «ВАПЛІТЕ» було утворене за ініціативою…
б) Миколи Хвильового;
4. До неокласиків належали…
б) М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський;
5. Стильова течія початку XX ст., головною ознакою якої є відтворення
безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту, –
це…
а) вітаїзм;
6. Характерними рисами авангардизму є…
в) бунтарський характер творів, епатажність, підкреслений символізм
художніх образів.
7. Автором роману «Прапороносці» є…
б) Олесь Гончар;
8. Установіть відповідність між назвою літературного угрупування початку ХХ століття та учасником:
Назва літературного угрупування Учасники
1. «Ланка» – МАРС - В) Г. Косинка, В. Підмогильний.
2. ВАПЛІТЕ - А) М. Хвильовий, О. Довженко.
3. Неокласики - Г) М. Зеров, М. Рильський.
4. ВУСПП
5. «Плуг» - Б) С. Пилипенко, Н. Забіла.
9. Установіть відповідність між жанровим різновидом та твором.
Жанровий різновид Твір
1. Роман у новелах. - В) Ю. Яновський «Вершники».
2. Науково-фантастичний роман. - А) І. Сенченко «Чорна брама».
3. Соціально-психологічний роман. - Г) В. Підмогильний «Місто».
4. Історичний роман. -
5. Історична повість. - Б) К. Гриневичева «Шоломи в сонці», «Шестикрилець».
10. Установіть відповідність між назвою літературної течії та її
характеристикою.
Літературна течія Характеристика
1. Експресіонізм. - Г) Передача загостреного суб’єктивного
світобачення митця, напруги його
переживань та емоцій, бурхливої реакції на
антигуманні суспільні явища.
2. Символізм.
3. Футуризм. - Б) Заперечення реалізму, відкидання класичної спадщини, руйнування традицій і прийомів старого мистецтва створенням нового стилю.
4. Екзистенціалізм. - В) На перше місце висуваються категорії
абсурдності буття страху, відчаю, самотності,
страждання, смерті; особистість має
протидіяти суспільству, державі, середовищу,
ворожому «іншому», адже всі вони
нав'язують їй свою волю, мораль, свої
інтереси й ідеали; вища життєва цінність – у
свободі особистості.
5. Імпресіонізм. - А) Витончене відтворення особистісних вражень миттєвих відчуттів і
переживань, настроїв митця; посилена
естетична роль кольорів, звукових тонів,
передача внутрішніх психологічних станів.
Пояснення:
Пояснення: