Ка Прочитайте текст. Виконайте завдання і протоп нояqizoqni ,нодог ном інг іти противль а
9-11 до нього
Транзроя Г) 15
(1) Мороз пече, під ногами шкварчить і співає соловейком сніг. (2) Сонце полум'яніє, по-
To &
ад зимовому низько стоячи під горою. (3) Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче
залишити по собі спогад, перед тим як прийде йому на зміну щедрий вечір. топ ниетолог
(4) Милуючись з навколишньої зими, Явтух Каленикович іде вулицею у незастебнутому
кожусі. (5) Самому Явтухові уявляється, що він іде, не кваплячись. (6) Людям же бачиться, що
біжить, поспішаючи, певно, за кроком власних думок. (7) Морозяне повітря відсвіжує легені;
кров, насичена киснем, добирається до найдальших цяточок мозку; голова робиться свіжа.
(8) А навкруги пливе вечір, новеньким золотом поблискує в височині місяць, мороз притис-
кає й паморозить іскристу від снігу землю. (9) Місячна морозяна ніч завмирає, прислухаючись
до кроків нового року. (За Ю. Яновським)
около
ія І охни 8
9. Відокремленими означеннями ускладнено речення
Дізу а
ортат. А
A 2; 4 оронанс Б 3; 7 а) он ни в 5; 8
і топ моянно минетінде
г6:9
10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
носіва атріот ogu TsegodoreтorniІТ
потокан оошгод гомі
A 2
55
Russo oв 6
гу поліеgro Mutaruopдoпool
11. Зробіть синтаксичний розбір четвертого речення.
уоu wiin oroofit Rics ofооло Ritэгэн ветеrt) 1
літки пат окотомоод sp
gogоіnt ордістеотоар оо оораки код, по
iеngoon (Siniн онол
4
1. Зосю, голубонько, як ти? 2. І в кого ти, Максиме, такий вдався? 3. Як же ви, діду, ворожите? 4. Ви вже цим, отче Вікентію, зацікавились? 5. Нащо це, Андрію, малому голову туманити? 6. Чи ти, (Левку, не в своєму розумі?7. Чоловіче добрий, коли часом приб’єшся на вітряк, будь обережний з вогнем, а хліб знайдеш у скрині. 8. Мудрий і добрий мельнику тобі за хліб-сіль і за непоказну людяність! 9. Чого ж ви, дідусю, регочете? 10. Діду Володимире, це ви? 11. Сеньйоро Лючіє, я в боргу перед книгами і вами... 12. Я люблю тебе, незрадлива мудросте книг, твої сонця чи світильники, і скорботу твою, і радість твою. 13. Так це ж, отроче, здорово! 14. Психологу, ти сьогодні неможливий! 15. Ви, громадяночко, може, проковтнули язик. 16. Вибачте за запізнення, пане викладач (або пане викладачу слова, шановний пане голово. 18. Здрастуйте, пані Маріє. 19. Де ви відпочивали влітку, куме Степане? 20. Товаришу капітан, дозвольте звернутись до вас. 21. Розпочинаємо обговорення, шановна громадо. 22. У вашій доповіді, пане Бондарчук, є багато цікавих фактів. 23. Вибачте, пане директоре, нам час іти.
Я дуже люблю поетичну творчість наших співвітчизників і з великим задоволенням читаю вірші українських поетів. Прочитавши вірші Василя Симоненка, я назавжди залишився прихильником його таланту. Його поезія тонка, зворушлива і ніжна. Вона пристрасна, незвичайна й самобутня. Читаючи В. Симоненка, завжди відкриваєш для себе щось потрібне, цікаве, нове.
Мені дуже подобаються вірші В. Симоненка про кохання. Це не нова тема в українській поетичній літературі. Здавалося б, хто може краще сказати про кохання, ніж Пушкін, Тютчев, Франко і Рильський. Це вічна тема. Але В. Симоненко, не змагаючись з ними, не конкуруючи, зміг створити такі зворушливі, прекрасні твори про кохання, які будуть хвилювати ще не одне покоління читачів.: