ответ:Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за до яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.
зробіть будь ласка переказ цього твору
ПЕРЕКАЗ — АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРИ УСНОГО МОВЛЕННЯ СПОРТИВНИХ ТЕЛЕЖУРНАЛIСТIВ
Усебiчне вивчення проблем культури мовлення ЗМI є одним з
актуальних завдань сучасних мовознавчих, психо — та
соцiолiнгвiстичних, лiнгводидантичних студiй. На сучасному етапi
активiзацiï державотворчих процесiв у демократичному руслi велика
увага придiляється лiнгвiстичному аспектовi дiяльностi засобiв
масовоï iнформацiï, зокрема, телебачення. Багатоаспек-тнiсть
такого явища, як усне мовлення, цiлком закономiрно ставить його в центр
наукових зацiкавлень вiтчизняних та зарубiжних дослiдникiв, причому не
лише мовознавцiв, а й психологiв, соцiолiнгвiстiв, письменникiв,
журналiстiв.
В умовах нацiонально-культурного вiдродження Украïни до працiвника
телеефiру тележурналiста, ведучого, коментатора, здатного реалiзовувати
у професiйно-мовленнєвiй дiяльностi Завдання, що стосуються
формування громадськоï думки, виховання полiтичне свiдомих, з
активною життєвою позицiєю членiв суспiльства ставляться
новi вимоги. Iнакше кажучи, сучасний тележурналiст має бути
справжньою самобутньою мовною особистiстю,
Котрою вважається мовець, який досконало знає мову,
усвiдомлено творчо володiє нею, сприймає мову в контекстi
нацiональноï культури як духовну серцевину ïï,
користується мовою як органiчним засобом самотворення,
самоствердження i самовираження, розвитку своïх iнтелектуальних й
емоцiйно-вольових можливостей та як засобом соцiалiзацiï особи в
даному суспiльствi.
Провiдною iдеєю багатьох теоретичних та науково-практичних
дослiджень є така: глибоке ознайомлення майбутнiх працiвникiв
телеефiру з теоретичними засадами культури мовлення, оволодiння
практичними вмiннями та навичками грамотного, культурного мовлення,
постiйне самовдосконалення у цьому напрямку дасть змогу стати
високопрофесiйними фахiвцями у сферi журналiстики. Справжнiй
тележурналiст повинен бути вправним у вербальному й невербальному
спiлкуваннi, мати звичку контролювати своє мовлення, вимову,
дикцiю, iнтонацiйну виразнiсть, правильнiсть слововживання, логiчнiсть;
постiйно працювати над збагаченням свого мовлення; вмiти аналiзувати
своє i чуже ефiрне мовлення, виявляти вiдхилення вiд норм,
застосовувати рiзнi засоби для ïх подолання; навчитися ставити свiй
голос, умiти чути його; робити партитуру тексту; дбати про свiжiсть
мовленнєвого ряду, плекати його звуколад, естетичну довершенiсть,
випiуканiсть. Тiльки за умови систематичноï працi, усвiдомлюючи всю
ïï складнiсть i основне важливiсть для свого професiйного
зростання, тележурналiст зможе досягти вiдчутних результатiв.
Аналiз фактичного матерiалу свiдчить про наявнiсть в усному мовленнi
спортивних тележурналiстiв значноï кiлькостi типових помилок, з-
помiж яких наичастiпiими є такi: ненормативна напiвпом'якпiена
вимова шиплячих; порушення правил вимови асимiльованих звукiв; оглушення
дзвiнких приголосних у кiнцi слова.
Засади милозвучностi украïнськоï мови не є чимось
особливим, складним для засвоєння. В усному мовленнi комунiканти
активно послуговуються цими загальними правилами, автоматично будуючи
фрази так, аби ïх легко було вимовляти (i, вiдповiдно, легко
сприймати на слух). До того ж, iз цiєю iнформацiєю
ознайомлюються учнi загальноосвiтньоï школи ще у 5 класi, тому
незнання фахiвцями (у нашому випадку тележурналiстами) головних засад
мелодики украïнськоï мови викликає в адресатiв
(слухачiв) у кращому разi подив, якщо не роздратування. Крiм орфоепiчних
помилок, мовлення спортивних телеведучих ряснiє порушеннями
акцентуацiйних норм, що зумовлене елементарним незнанням правил
наголошування загальновживаних украïнських.
У телетекстах на спортивну тематику найчастiшими стосовно неправильного
акцентування виявилися такi слова: Випадок, нападник, одинадцять,
чотирнадцять, Завдання, новий, легкий Та iн. У деяких
випадках зустрiчається наголошення, характерне для захiдних
регiонiв Украïни видiлення передостаннього складу в словi (як
правило, це пояснюється впливом польськоï мови).
У телерепортажах з футбольних матчiв, у спортивних новинах
iгається певна тенденцiя до регулярного вживання
коментаторами окремих розмовних, просторiчних та жаргонних. При цьому
можна помiтити, що деякi слова є, так би мовити, особливо
улюбленими, через що досить часто вживаються у телетекстах
спортивноï тематики. Серед таких лексем найуживанiшими є,
наприклад, такi: Вколотити У значеннi з великою силою забити
м'яч, Заштовхати У значеннi всупереч перешкодам, забити м'яч у
ворота; Завалити У значеннi збити гравця суперникiв з нiг;
Вишка У значеннi клуб вищоï лiги та iн. Чимало
проаналiзованих зареєстровано у Короткому словнику
жарґонноï лексики украïнськоï мови Л.
Получил Приумножил и Вывел мгновенно!
Ставицькоï, однак iз вiдмiнним значенням чи вiдтiнком у значеннi.
Отож, окремi слова цiлком могли б поповнити загальний реєстр
жаргонноï лексики у лексикографiчних працях аналогiчного типу
ответ:Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за до яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.
Объяснение: надеюсь :0