Слова мораль, етика сприймаються в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто розуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «морально-трудове виховання», «моральна стійкість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій природі моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і найсуттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачимо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звільняючи себе і своїх близьких від злиденності й принижень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаючись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною добротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємося в царину етики, царину роздумів про людську моральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань неможливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все пов'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обернулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камертоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору моральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх узагалі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді будувалися на засадах моральності? Що в перебігу повсякденного існування надто багато важили і важать уявлення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, всесвітньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом останніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідейності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюдськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихованих сил.
Повернення додому після школи починається однаково. На початку змиваю бруд з рук, переодягаюся в домашній одяг, шкільну розвішую на вішалки, готую або розігріваю готову їжу і їдять.
Робити задані уроки я починаю не відразу. З початку після шкільних занять, я заходжу додому, відпочиваю, лежу на ліжечку. Зазвичай мені подобається потім трохи погуляти або пограти на комп’ютері. Після починаю готуватися до виконання домашньої роботи. Спочатку кладу всі необхідні підручники і зошити на стіл. У щоденнику дивлюся предмети на завтрашній день.
Потім я сідаю за приготування уроків. Готую стіл, щоб на ньому не було нічого зайвого. Зліва розкладаю підручники і поруч пенал з ручками, попередньо точу прості олівці. Я люблю вчити вірш заздалегідь. Попередньо, я його читаю по кілька разів, а після намагаюся переказувати по одному чотиривірш. Через півгодини повторюю. Письмові роботи починаю виконувати на чернетці. І перевірену роботу переписую на чисто. Мне нравиться красиво писати, намагаюся все робити акуратно. Мне нравиться отримувати хороші оцінки, тому намагаюся робити домашнє завдання повністю. Завжди вчу правила і повторюю попередню тему. Знаю, що без повторення основних правил і закріплення матеріалу, що не буде позитивних оцінок. На всіх предметах уважно слухаю викладача. І в домашніх умовах залишається, тільки закріпити всі засвоєні раніше знання. Завжди йду вперед і читаю новий параграф, щоб легше засвоювати дати і завдання. Працюю над почерком і пишу в прописах.
Усний предмет кілька разів читаю. Складаю план по параграфу. Якщо що – то не зрозуміло питаю у мами і тата, дзвоню або пишу друзям, питаю як можна зробити. Мені подобається обчислювати приклади, вирішувати завдання і різноманітні рівняння в математиці. Люблю читати додаткову літературу і піднімаю руку на уроці історії, щоб розповісти.
До твору готуюся, заздалегідь читаючи твір, знайомлюся з інформацією критиків. Складаю план написання і акуратно починаю писати. Перевіряю все помилки, розбиваю текст на пункти. Мне нравиться пізнавати нове, поповнювати словниковий запас. Навколо багато різної пізнавальної інформації. Навчання – важливий розумовий процес
Повернення додому після школи починається однаково. На початку змиваю бруд з рук, переодягаюся в домашній одяг, шкільну розвішую на вішалки, готую або розігріваю готову їжу і їдять.
Робити задані уроки я починаю не відразу. З початку після шкільних занять, я заходжу додому, відпочиваю, лежу на ліжечку. Зазвичай мені подобається потім трохи погуляти або пограти на комп’ютері. Після починаю готуватися до виконання домашньої роботи. Спочатку кладу всі необхідні підручники і зошити на стіл. У щоденнику дивлюся предмети на завтрашній день.
Потім я сідаю за приготування уроків. Готую стіл, щоб на ньому не було нічого зайвого. Зліва розкладаю підручники і поруч пенал з ручками, попередньо точу прості олівці. Я люблю вчити вірш заздалегідь. Попередньо, я його читаю по кілька разів, а після намагаюся переказувати по одному чотиривірш. Через півгодини повторюю. Письмові роботи починаю виконувати на чернетці. І перевірену роботу переписую на чисто. Мне нравиться красиво писати, намагаюся все робити акуратно. Мне нравиться отримувати хороші оцінки, тому намагаюся робити домашнє завдання повністю. Завжди вчу правила і повторюю попередню тему. Знаю, що без повторення основних правил і закріплення матеріалу, що не буде позитивних оцінок. На всіх предметах уважно слухаю викладача. І в домашніх умовах залишається, тільки закріпити всі засвоєні раніше знання. Завжди йду вперед і читаю новий параграф, щоб легше засвоювати дати і завдання. Працюю над почерком і пишу в прописах.
Усний предмет кілька разів читаю. Складаю план по параграфу. Якщо що – то не зрозуміло питаю у мами і тата, дзвоню або пишу друзям, питаю як можна зробити. Мені подобається обчислювати приклади, вирішувати завдання і різноманітні рівняння в математиці. Люблю читати додаткову літературу і піднімаю руку на уроці історії, щоб розповісти.
До твору готуюся, заздалегідь читаючи твір, знайомлюся з інформацією критиків. Складаю план написання і акуратно починаю писати. Перевіряю все помилки, розбиваю текст на пункти. Мне нравиться пізнавати нове, поповнювати словниковий запас. Навколо багато різної пізнавальної інформації. Навчання – важливий розумовий процес