Восени дерева в лісі готують собі справді святкове, барвисте вбрання. Вони неначе урочисто проводжають літо. Яскраво- жовтий, лимонний, багряний, вишневий – які тільки кольори не радують око того, хто йде лісом восени. А деякі дерева та кущі довго-довго залишаються просто зеленими, ніби вони вирішили подовжити літо та ігнорувати осінь. Ми з батьками також побували в осінньому лісі, щоб відпочити, поспілкуватися з природою, а також подивитися, чи є вже гриби. Світило яскраве сонечко. Здавалося, що сухо, але незадовго до цього пройшов осінній дощик. Тому опале листя під ногами ввібрало всю воду. Я розворушив його, а воно мокре, як хлющ. У такий вологому середовищі добре виростають гриби: маслюки, опеньки, сироїжки, білі грибки, лисички, грузді. Виявилося, що ми приїхали занадто рано: гриби не встигли ще проклюнутися після дощу. Проте ми збирали інші дикі дари природи: лісові горіхи та яскраво- червону шипшину. Вона росте в лісі на галявинках. Взимку ми будемо пити корисний та смачний чай з шипшини. На галявині, де ми відпочивали, гріло сонце. Але в гущавині вже було по-осінньому прохолодно. Вже притихли птахи, поховалися комашки. Я бачив лише диких ос, які їли перестиглі гнилі дикі груші, що валялися в траві. Звідки тільки взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі є гніздо. А ще набридливі павуки заплели павутиною всі проходи в лісі. Вони літали на своїх тонких павутинках, які раз у раз приставали до мого обличчя. Скоро підуть затяжні дощі, оголяться гілки дерев. Тим більше хочеться зараз насолоджуватися гарною осінньої погодою та красою різнобарвного лісу.
Я мріяв(ла) про маленького папугу. Того року моя мрія здійснилася. На день народження моя родина подарувала мені хвилястого папугу. Я назвав його Кузик.
Кузик має жовто-зелене пір'ячко, маленький, але міцний дзьобик, чорні очі, гострі та чіпкі лапки.
Для того, щоб пташка комфортно почувалася у клітці, я збудував(ла) їй драбинки на різній висоті. Пташці взимку необхідні вітаміни. У воду я капаю 2—3 крапельки лимонного соку, натираю на терці яблука, моркву, горіхи.
Якщо Кузик вилітає з клітки, стоїть невгамовний щебет. Він може сісти на плече, пощипати за вушка, постукати в окуляри, нахабою заглянути до рота, поцупити зі столу все блискуче. Кузик дуже цікава пташка. Його любить вся моя родина.
справді святкове, барвисте
вбрання. Вони неначе урочисто
проводжають літо. Яскраво-
жовтий, лимонний, багряний,
вишневий – які тільки кольори не
радують око того, хто йде лісом
восени. А деякі дерева та кущі
довго-довго залишаються просто
зеленими, ніби вони вирішили
подовжити літо та ігнорувати осінь.
Ми з батьками також побували в
осінньому лісі, щоб відпочити,
поспілкуватися з природою, а
також подивитися, чи є вже гриби.
Світило яскраве сонечко.
Здавалося, що сухо, але незадовго
до цього пройшов осінній дощик.
Тому опале листя під ногами
ввібрало всю воду. Я розворушив
його, а воно мокре, як хлющ. У
такий вологому середовищі добре
виростають гриби: маслюки,
опеньки, сироїжки, білі грибки,
лисички, грузді.
Виявилося, що ми приїхали
занадто рано: гриби не встигли ще
проклюнутися після дощу. Проте
ми збирали інші дикі дари
природи: лісові горіхи та яскраво-
червону шипшину. Вона росте в
лісі на галявинках. Взимку ми
будемо пити корисний та смачний
чай з шипшини.
На галявині, де ми відпочивали,
гріло сонце. Але в гущавині вже
було по-осінньому прохолодно.
Вже притихли птахи, поховалися
комашки. Я бачив лише диких ос,
які їли перестиглі гнилі дикі груші,
що валялися в траві. Звідки тільки
взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі
є гніздо.
А ще набридливі павуки заплели
павутиною всі проходи в лісі. Вони
літали на своїх тонких павутинках,
які раз у раз приставали до мого
обличчя.
Скоро підуть затяжні дощі,
оголяться гілки дерев. Тим більше
хочеться зараз насолоджуватися
гарною осінньої погодою та красою
різнобарвного лісу.
Кузик має жовто-зелене пір'ячко, маленький, але міцний дзьобик, чорні очі, гострі та чіпкі лапки.
Для того, щоб пташка комфортно почувалася у клітці, я збудував(ла) їй драбинки на різній висоті. Пташці взимку необхідні вітаміни. У воду я капаю 2—3 крапельки лимонного соку, натираю на терці яблука, моркву, горіхи.
Якщо Кузик вилітає з клітки, стоїть невгамовний щебет. Він може сісти на плече, пощипати за вушка, постукати в окуляри, нахабою заглянути до рота, поцупити зі столу все блискуче. Кузик дуже цікава пташка. Його любить вся моя родина.