Кому перед виділеним сполучником треба поставити в реченні А До кого я пригорнуся і хто приголубить?
Б Може, так закінчується казка або починається роман.
в Квітці пахне літа теплий день і я спиняюсь у задумі.
Г У неї тоді блищали очі й червоніли щоки.
д У полі спить зоря під колоском і сонно слуха думу колоскову.
1) Сьогодні дуже яскраво світить сонечко. (сонечко - підмет, світить - присудок)
2) Мама купила мені дуже-дуже багато різних солодощів. (мама - підмет, купила - присудок)
3) Маринка дала мені почитати дуже цікаву та захоплюючу книжку. (Маринка - підмет, дала - присудок)
4) За вікном швидко капає холодний дощик і вітер гучно завиває. (дощик і вітер - підмети, капає і завиває - присудки)
5) На високих горбах, вкритих зеленою травою, спокійно паслись паслись корови. (корови - підмет, паслись - присудок)
Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.