Я дуже люблю ходити до дитячої бібліотеки. Тиха атмосфера та багато книжок дозволяють поринути у світ спокою, тиші, замріяності. У кожній цій книжці написана якась нова, цікава, дивовижна чи то художня, чи то історична, чи то наукова історія. На кожній сторінці відбуваються захоплюючі та зворушливі події. Беру книгу, сідаю в тиші, біля столу, і замріяно починаю подорожувати разом з автором та новими знайомими. Це завжди цікаве, радісне, чудове відчуття чогось нового, незнайомого, але прекрасного!
Ліси чарують своєю красою,ваблять своїм поглядом,поміж дерев видніється гай. Все замирає,коли я поринаю в лісову тишу. Ліс цілий рік може бавити своєю красою і тишою. В зимку - все вкрито білою ковдрою, в літку багато дітей та дорослих, які вибралися на свіже повітря, весною, ліс просипається після зимової тиші,часто можно побачити весною в лісі,як багато дітей та дорослих збирають проліски, а восени ліс чарує своїми осінніми барвами,та дарунками осені.Багато людей в осени збирають гриби. Гаї, відрізняються своїми безкраїми просторами,як поглянеш - ні краю, ні кінця не видно.З далеку чутно спів птахів, а влітку поринаєш в красу квітучого гаю - весь всесвіт завмирає навкруги.
Беру книгу, сідаю в тиші, біля столу, і замріяно починаю подорожувати разом з автором та новими знайомими. Це завжди цікаве, радісне, чудове відчуття чогось нового, незнайомого, але прекрасного!