Контрольна робота №4 ІІ варіант Речення з однорідними членами, зі звертаннями, вставними словами

( завдання 1 – 6 з вибором ОДНІЄЇ правильної відповіді) – по 1 б.

1. Позначити речення з однорідними означеннями.

А. Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий од смутку, тихий од думок,

близький до сліз.

Б. Острів схожий на гігантський старезний вітрильник.

В. Падав тихий лапатий сніг.

Г. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ.

2. Речення з двома рядами однорідних членів утвориться, якщо до частини А лопухи

настовбурчилися, тихо зарипіли додати…

А. і теж запахли низовинням.

Б. і запахли росою.

В. і теж запахли низовинням, росою і ніччю.

Г. порушуючи спокій тиші.

3. Перед однорідними членами треба поставити двокрапку, а після них - тире в

реченні:

А. Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих

пеньках у дуплах у болотній воді.

Б. Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів

супроводить вас.

В. Голос Духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких

по місцях недолі й сліз.

Г. Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

4. Прочитайте речення.

«Кобзар» читали (1) перечитували(2) заучували напам’ять і переписували в Києві

(3) у Харкові (4) у Полтаві (5) і в інших містах і селах по обидва боки Дніпра.

Кому треба поставити на місці всіх цифр, ОКРІМ

А. 1 Б. 2 В.3 Г. 4 Д. 5

5. Перед виділеним сполучником треба поставити кому в реченні

А. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Б. Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

В. А весілля в нашої донечки було пишне людне та багате.

Г. Верби понахилялися до мене та й шепочуть довгастими листочками.

6. Позначити речення, у якому є поширене звертання (розділові знаки пропущено).

А. Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом.

Б. Ластівочко звідкіля ти прилетіла?

В. О слово рідне орле скутий.

Г. Мамо зваріть супу!

7. Побудувати речення з словом «на диво» так, щоб в одному воно було членом

речення, а в іншому – вставним словом. – 2 б.

8. У поданих реченнях поставити розділові знаки та пояснити їх вживання – 4 б.

 Бринить, співає наша мова чарує тішить і п'янить.

 Замолоду нас вабить і збуджує нашу уяву все грандіозне великі ріки великі

дерева пишні суцвіття а потім ми починаємо помічати маленькі квіточки

травинки й листочки.

 Пробач мені далекий друже що згадку затягли дими.

 Це була по-перше держава з необмеженою владою монарха над підлеглими.

Тато з мамою збираються іти на ярмарок до Сігету. Господи, яка то радість для нас! Починаємо ковтати слину та облизуватись від згадки про солодку халву, глюкоз та бісквіти в позолочених папірцях. – На кого б малого залишити? – питається більш сама у себе мати. Це про Іванка, бо я вже першокласник, нівроку! Коли вийду з школи, то перш зупиняюсь дражнити Калаїшину собаку, поки бідна не захрипне гарчачи, опісля перехожу дорогу сисикатися з Семенишим гусаком, а вже потім іду в гості до старого Микити, який вгощає мене медом, поки я розказую йому всі шкільні новини, бо старого Бджолу, як його прозвали хлопці, страх цікавить знати все. І ось, як бачите, поки доплентаюся додому, тато з мамою могли б не з Сігету, а з Бухаресту повернутися. – Може, у Марії Гафіїної? – допомагає їй тато. – Та де? – махає рукою мама. – Відколи ці бешкетники взули її кота в горіхові шкаралупи ні чути не хоче. – А в старої Олени? – Ні та не захоче, бо носилися верхи на її козі. – А в Параски? – продовжує тато. – Глечик з молоком розбили. І так перелічили всіх сусідок, але на кого залишити Іванка – не знайшли. – Ну і славні в мене бахури, є чим гордитись, – погрозив нам тато пальцем. Я нібито не побачив того, а Іванко ані пис... Запхав по лікті руки у кишені і мовчки гойдає собі ногами та раз у раз на мене поглядає, немов хоче сказати: «Бач, яка я поважна особа, ось скільки клопочуть собі голови, поки вирішать на кого мене залишити». – А може б пішов з ним у школу? – киває тато головою у мій бік. – Йому олівець та клаптик паперу, і сидітиме тихо, як риба у воді, чи не так, Іванку? Іванко мовчки махає головою, що так, а мені приходить завити, як Николаїшина собака. Знаю я те «як риба у воді», – лиш його зачепить якийсь хлопець, розквасить губи і верещить, як у зубного лікаря. Ще не встигли ми добре через поріг класу переступити, а вчитель до нас: – Сьогодні в нас відкритий урок, інспекція приходить аж з Бая Маре, то ж молю вас, діточки, будьте чемні та тихі, аби муху чути в класі, а коли вже хочете щось сказати, то підіймайте гарненько два пальці вгору, добре? У нас від тої «інспекції з Бая Маре» аж мороз спиною поліз. Учитель повісив на стіну картину, на якій була намальована оса і, дивлячись на інспекторів почав: – Сьогодні будемо вивчати букву С. Ось тут на картині намальована оса, а під нею знаходяться три букви: буква О, буква С та буква А. Хто з вас може прочитати разом слово, написане під малюнком? Ми ні пис... Вчитель інспекцію питає, думаємо собі, бо інакше не радив був нам зберігати тишину, «аби муху чути в класі». – Ну, що написано під малюнком? – повторює вчитель. В класі, мабуть, ні одної мухи, бо інакше б її чути, така тиша. – Ну, тоді скажіть, що тут намалювано? – вказує вчитель на осу. Ми ні пис... А Іванко враз пирск, два пальці вгору. – О молодець! – похвалив його вчитель, і до інспекторів: – Він ще не ходить до школи, – а потім до Іванка: – Ну, скажи нам, Іванку, що намальовано на цім малюнку? Іванко надувся, як індик, і голосно крикнув: – Муха! Весь клас вибухнув сміхом, навіть учитель з інспекторами розсміялись, а Іванко вже квасить губи, ось-ось заверещить. Хіба не знаю я, те «тихо, як риба у воді»?

Я взагалі люблю різні ігри, в яких бере участь м’яч. Будь то баскетбол, волейбол або інші. Запитаєте чому? Відповідь вони дуже цікаві, рухливі і захоплюючі. А ще вони командні, тобто успіх гри залежить не від одного гравця, а від участі в ній всього колективу, тобто команди. Футбол – дуже «старий» вид спорту. Він з’явився у нас в країні з Англії. Але судячи з історичними описами, в цю гру, або схожу на неї грали ще індіанці племені майя. На сьогоднішній день ця гра вважається найпоширенішою в світі. Величезна кількість людей, що проживають на планеті Земля, грають з задоволенням у футбол, а ще більша частина є їх фанатами та вболівальниками. У них є свої улюблені гравці – кумири. Кому не відомі такі прізвища, як Марадона, Зідан, Аршавін чи Шевченко? Навіть ті, хто далекий від спорту і ті знають, що це світові зірки футболу.

Чому так люблять цей спорт? З ним розвивається не тільки швидкість, але і підвищується кмітливість, витривалість, тут обов’язково навчишся точності й швидкості реакції. Плюс гарт організму. Тренування проходять в будь-який час року, але завжди на вулиці, будь то рання весна або пізня осінь. У футбол грають люди, у яких дуже сильно розвинене почуття азарту.