Контрольна робота № 5-6.
Прийменник. Сполучник
Завдання 1-8 з вибором однієї правильної відповіді (кожна правильна
відповідь 0, )
1. Визначити рядок, у якому прийменник ужитий з іменником у формі
знахідного відмінка:
А) Бережи час, часу за гроші не купиш.
Б) Було, та за водою спливло.
В) Що було, та за вітром по воді попливло.
Г) Нема ранку без вечора.
2. Знайти речення, у якому вжитий прийменник із:
А) Кожен...вас відчуває себе багатшим, ніж був.
Б) Соняшники схожі на круглі кобзи, які земля підняла...свого лона на
високих живих стеблах.
В) Люблю, коли березовий сік накрапає ... жолобка.
Г) Люблю дивитися, як лісове джерело коловертнем викручується... глибини.
3. Визначити ті речення, у яких потрібно вживати прийменник у (2
відповіді):
А) Наше слово... період Київської Русі сягнуло державного творення.
Б) Найбільше зберігається рослинність... заповідниках, де не порушується
біоценоз.
В) Вулик з високою рамкою широко використовувався... поліській і
лісостеповій зонах.
Г) Запуск першого світі штучного супутника Землі знаменував початок
космічної ери.
4. Указати рядок, у якому похідні прийменники пишуться разом:
А) Навесні веселі струмочки зграйками біжать із/під снігу.
Б) По/серед ночі до/в/кола зненацька сяйнуло дивовижне видовище.
В) З/під старої, ще торішньої трави визирає на світ фіолетове пролісеня.
Г) Десять днів тривали народні гуляння під/час свята врожаю.
5. Визначити речення, у якому сполучник поєднує частини складного
речення:
А) Завдяки тренуванням Демосфен позбувся недоліків і став одним з
найблискучіших ораторів.
Б) Приходить зима й по-святковому прибирає опустілі ниви.
В) Місяць зійшов над морем, і скелі стали ближчими.
Г) Плещуть весла і сиплють дощ іскор.
6. Визначити речення, у якому сполучник та вжито в значенні
протиставного:А) Щоб себе не оголити та себе не обділить.
Б) То не пісня, та то правда.
В) Ліпше без вечері лягати та без ворогів уставати.
Г) Говорили-балакали, сіли та й заплакали.
7. Визначити рядок, у якому міститься речення з парним сполучником:
А) Веселку обожнювали, як сонце, і землю, і трави.
Б) Ріс місяць і блід, росли скелі і блідли.
В) Славнозвісні чайки козаків не боялися ні бурі, ні оснащених важкими
гарматами турецьких галер.
Г) Козаки були вмілими воїнами не тільки на суші, а й на морі.
8. Визначити рядок, у якому всі сполучники пишуться окремо:
А) для/того/ щоб, а /дже, не/наче/б/то, замість/ того/щоб;
Б) коли/б, а/ніж, у/міру/того/як, хоча/б;
В) так/що, та/й, через/те/що, з/тим/ щоб;
Г) але/ж, тому/що, при/тому, тим/часом/як.
Завдання 9-11 на встановлення відповідності (кожна правильна пара
)
9. Установити відповідність між словосполученнями, у яких ужито
антонімічні прийменники:
А) одягнути шапку на голову; 1) говорити з натхненням;
Б) хмари над головою; 2) зняти камінь з душі;
В) працювати без радості; 3) земля під ногами.
10. Установити відповідність між сполучниками сурядності та їхнім
групами за значенням:
А) також, ні...ні; 1) єднальні;
Б) то...то, чи...чи; 2) протиставні;
В) зате, однак; 3) розділові.
11. Установити відповідність між сполучниками підрядності та їхнім
групами за значенням:
А) мов, неначе; 1) причинові;
Б) тому що, оскільки; 2) часові;
В) якби, якщо; 3) мети;
Г) щоб, для того щоб; 4) порівняльні.
Д) коли, після того як .
12. Розташувати прийменники з-під, край, біля, наприкінці в такій
послідовності ( ):
1) непохідний прийменник,
2) похідний прийменник, утворений з кількох непохідних;
3) похідний прийменник, утворений від іменника;4) похідний прийменник, утворений від прислівника.
13. До поданих сполучників дібрати по одному синонімічному ( ):
Проте -... Дарма що - … Тому що - ...
14. Переписати текст, вставити сполучники. Зробити морфологічний
розбір одного сполучника та одного прийменника ( ):
На городі ріс кущ барвінку. Здавалось, ... він і зимою зеленіє, коли
танули сніги, то на світ пробивалось його цупке зелене листя, не змучене
холодом, не скалічене морозом. А повітря ставало по-материнськи м
′яким ... лагідним, то барвінок зацвітав так, ... небо бризнуло на землю
живою своєю блакиттю НУЖНО PLEASE
У ті далекі часи добре ім’я окремої людини і всієї родини мало величезне значення. Не витримавши переслідувань громадської думки, батьки Катерини стали немов чужими своїй доньці. Вони пригнічені горем, якого не чекали, адже змалечку вчили доньку шанувати себе. Та Катерина покохала офіцера, «як знало серденько». Вона вірила кожному його слову, вірила обіцянкам не забути, повернутися. Дівчині важко було змиритися зі зрадою, адже в Україні слова «честь», «совість» з давніх-давен були святими не тільки для жінок, а в першу чергу для чоловіків. Українські дівчата не сиділи в теремах, чекаючи на сватів. Вони вільно спілкувалися із хлопцями, ходили на гулянки, щоб там знайти собі пару. І якщо хлопець обіцяв одружитися, то його слову можна було вірити, адже і він ніс відповідальність за стосунки і наслідки. Розбещеним, брехливим чоловікам не було віри, і слава про таких йшла селом попереду них.
З Катериною сталося велике горе. Дарма вона виглядала свого коханого, дарма мріяла про щастя і родинний затишок. Пліткували про неї сусідки по селу, приписували їй те, чого й не було. Але ж батьки – не сусіди, не чужі люди. Вони мали б ти свою єдину дитину, захистити її. Вони ж знали, що не знайде Катерина свекрухи у чужому краю, загине, блукаючи дорогами з малим дитям на руках. Але думка сусідів стала для них важливішою за життя доньки і онука: батько й мати вигнали Катрю з дому. Цей учинок – не данина моральності, це був злочин, продиктований не здоровим глуздом, а егоїзмом. Нехай загине донька з онуком, аби перестали пліткувати сусідки, перестали тикати пальцем на матір-покритку та байстрюка, не кололи б очі старій матері відвертими насмішками і прихованою зневагою та недомовками.
Батьки Катрі вчинили так, піклуючись передусім про свій душевний стан. А мені здається, що вони мали б забути свою гордість, не звертати уваги на думку чужих людей і до диній дочці пережити те горе, що звалилося на неї. Мабуть, вони ніколи б не мали доброго зятя, який опікувався б ними в старості, їхня Катря ніколи б не пишалася красою і розумом свого сина, але і донька, і онук були б живі. Малий Івась міг би пишатися якщо не добрим ім’ям батька-матері, то хоча б своїми дідом і бабою. І вже точно не водив би старців по селах. Часто люди приймали у свій дім чужих дітей, давали їм ім’я, забезпечували їхнє майбутнє, не знаючи, ким були батьки знайди. Тарас Шевченко у поемі «Катерина» не засуджує поведінки своєї героїні, тільки застерігає інших, як батько повчає:
Кохайтеся, чорнобриві,Та не з москалями,Бо москалі – чужі люде,Роблять лихо з вами.
Не засуджує поет і вчинок батьків, адже, добре знаючи сільське життя, розуміє, що моральні звичаї тогочасного села були непорушними, і годі було й ду-мати про якесь поблажливе ставлення до тих, хто їх зневажав. Шевченко тільки окремими рядочками передає внутрішній стан батьків:
Сидить батько кінець столаНа руки схилився;Не дивиться на світ божий:Тяжко зажурився.Коло його стара матиСидить на ослоні,За сльозами ледве-ледвеВимовляє доні…
У такій складній життєвій ситуації винні всі: Катря, яка не подумала про себе і батьків; офіцер, що збезчестив дівчину; батьки, які не вберегли свою єдину дитину; чужі люди, які не виявили хоча б краплини співчуття. А через помилки дорослих усе життя буде страждати і поневірятися одна-єдина невинна людина – Івась, син Катерини. Зараз, мабуть, важко давати оцінку діям героїв, які жили в XIX столітті, але ж гуманне ставлення до людей було і залишається актуальним в усі часи. А тому я не розумію вчинку батьків Катерини і засуджую їх за те, що вони не вберегли своє дитя.
Так, я цілком згодна з цією тезою. Адже життя – це така цікава річ! Неоднозначна, мінлива, щаслива й нещасна водночас…
У кожного в житті свій шлях, але не кожен знає, що чекає на нього далі: на зупинці, в метро чи вдома або на роботі. Можливо, хтось над цим замислюється, а хтось просто пливе за течією. Та все ж таємниця майбутнього залишається. І розгадати цю таємницю може не кожен – не кожен має змогу у старості, осмислюючи пройдений шлях, зрозуміти, що прожив його недарма, що досяг усього, чого тільки міг досягти, про що тільки мріяв. А винні у цьому, як це не дивно, лише ми самі.
Хоча багато хто вважає, що наше життя написане долею, все ж таки, я думаю, що сама доля залежить від наших рішень. Можливо, саме у цьому і полягає його таємниця. Адже ніхто не знає, що трапиться з ним у наступну хвилину.
Кожен день нашого життя – це приклад даної тези. Ніхто не знає, як складеться навіть день, не говорячи вже про весь життєвий шлях. Хтось отримає високий бал навіть не відкриваючи вдома книжку, хтось посвариться з кращим другом, до когось прийде перше кохання – це все може відбутися в один момент, це все життя!
Про непередбачуваність життя писали і пишуть майже всі письменники. Наприклад, великий український поет Т. Г. Шевченко у своїй поемі «Катерина» зобразив молоду дівчину, яка народила позашлюбну дитину. Вона вважала, що її коханий, батько дитини, буде цьому дуже радий та неодмінно одружиться на ній і виховуватиме свого сина. Та не так сталося, як гадалося… Москаль не прийняв ні її, ні сина, і Катерина у розпачі кинулася в ополонку… Чи таким вона уявляла своє життя, коли зустрічалася з коханим у вишневому садочку? Мабуть, що ні. Але, знову ж таки, Катерина багато у чому сама вирішила свою долю і навіть долю свого сина.
Ми не можемо знати, що буде завтра, але можемо зробити це «завтра» кращим. Для цього необхідно навчатися, щоб мати гарну професію та можливість самореалізуватися. Також не варто забувати про тих, хто поряд з нами, хто допомагає нам створювати майбутнє. Перш за все, це наші батьки. Без них ми б взагалі не народилися, вони несуть відповідальність за нас, а ми, у деякій мірі, – за них. Батьки хочуть нас бачити здоровими і щасливими, тож не варто їх засмучувати та позбавляти цієї радості. Не варто самим руйнувати власне життя, а саме до цього призводять шкідливі звички та необдумані вчинки. Для того, щоб життя містило у собі тільки гарні таємниці, треба ще і докласти чималих зусиль.
Тож життя – це дійсно таємниця. Але якою вона буде – залежить від кожного з нас.