Контрольна робота Ne1 Пряма та непряма мова. Складне речення Тестові завдання Варіант I Завдання 1-4 оцінюються в завдання 5-9 - Складнопідрядне речення (розділові знаки) ставиться в рядок А. Арсен втомився дивитись на поплавці і він часто засинав. Чумаки рідко сумували, ніколи не втрачали своєї життєрадісності та веселого настрою. Лисиця затріпотіла передніми лапами, стукнула хвостом об землю і лягла. G Стежка повернула на прибережні пагорби і побігла ліворуч. Розділові знаки у реченні А розміщені правильно. - Чому ти засмучений, коханий мій любий? Б «До побачення, Самсоне! - скрикнув зрадницький. - Ти думав, я забуду для тебе свою сім’ю? В "Ах, це ти, Максиме? Радів Карпо, дивлячись у вікно." Заходь, заходь! "" Ніщо так не прикрашає людину, як натхнення ", - подумала Ярослава. Частини складносурядного речення поєднуються сполучником у речення А. Перші Нобелівські премії були присуджені в 1901 р., і незабаром вони стали найпрестижнішими у світі в усіх категоріях. Потім мама плаче, потім мама шепоче, відправляючи мене в далеку подорож. Він мовчав, але всі свої воля піниться від цього напруженого і тихого опору смерті. G Іноді сюди біжить заєць або вовк зупиняється на скелі.
Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері[1], чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Михайло Коцюбинський
Зелена отава царинок розцвіталася раптом, вздовж Черемошу плив різнобарвний потік, а десь високо, на чорному запиналі смерекових лісів, жаром горів під ранішнім сонцем червоний дашок гуцульського парасоля. Михайло Коцюбинський
Ліс постає перед нами сонний і наче змертвілий. Не ворушаться віти, лише поблискують у сутінках краплинки роси. Михайло Коцюбинський
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять. Шевченко