Контрольна робота
Речення з однорідними членами
1. Укажіть речення з однорідними членами.
А Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.
Б Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.
В Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.
Г Копита відбивали чіткий ритм, і, збуджений тим ритмом, він навмисне прискорював біг.
2. Укажіть речення, у якому однорідні члени — обставини.
А Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.
Б Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.
В Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.
Г Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.
3. Укажіть речення, у якому однорідні члени поєднуються розділовим сполучником.
А Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.
Б Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.
В Маска ховає обличчя, але не ховає очей.
Г А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.
4. Укажіть, яким членом речення виступає узагальнювальне слово в поданому реченні.
Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі.
А Присудком;
Б додатком;
В підметом;
Г обставиною.
5. Укажіть речення з неоднорідними означеннями (розділові знаки опущено).
А 3 дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого, складного життя.
Б І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.
В Зараз тренувався спортсмен з плавання брасом та кролем.
Г Сніг лежить білий сріблястий.
6. Укажіть речення, що відповідає схемі: О, О, О — УС.
А Буди вже, ясне сонце, комашину, дерева, трави — все.
Б У прозорій імлі спалахували миготливі вогники: червоні, блакитні, зелені.
В Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!
Г Усюди: і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги — росли молоді осокори.
7. Установіть відповідність між реченням з однорідними членами і розділовим знаком, пропущеним у ньому.
1
тире
А
Сніг мете, наміта кучугури замітає рови.
2
двокрапка
Б
Хтось сипле тендітні і ніжні сніжинки.
3
кома
В
У світі зорі, і спалахи півонії, космічний гул, і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом, як орган.
Г
Увечері до хати посходилась уся сім’я батько, мати, два старші брати, сестра- дівка.
8. Установіть відповідність між реченням і групою однорідних членів у ньому.
1
зі сполучниковим зв’язком
А
І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї...
2
з безсполучниковим зв’язком
Б
Галя швидко вдяглася, вийшла до вітальні.
В
Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.
3
зі змішаним зв’язком
Г
Ожила природа, розпустилися бруньки, і от-от дерева одягнуться в зелене вбрання.
9. Спишіть речення(1 на вибір). Виконайте синтаксичний розбір. Накресліть схеми.
Він то повз на животі по тонких крижинах, то впирався палицею й перестрибував через водяні латки, то бігав з кінця в кінець криги, не маючи виходу.
Діти улітку складають гербарій: пелюстка ромашки й цвіт ведмежого вушка, зозулині черевички й сині лісові дзвоники...
До ть будь ласка дуже треба ів
Якщо ви запитаєте, манить мене небо, я відповім: «Звичайно!». Та й як може не вабити ця бездонна синя глибина? З дитинства мені хотілося поринути, пірнути в неї, відчути легкість і свіжість польоту.
Здається руку-і ось воно, небо, можна відчути його, погладити. Але немає. Ця блакитна височінь недосяжна, поки ти стоїш на землі. Вона височіє над тобою, дозволяючи лише здалеку милуватися своєю красою. Іноді я заздрю птахам з-за того, що вони можуть у своє задоволення ширяти в небі, розсікаючи хмари.
Небо має свій характер і залежно від настрою змінює зовнішній вигляд. Воно може бути привітно блакитним з безтурботними пухнастими хмарами, які надають йому романтичності. Коли воно таке, зазвичай тепла погода, лише зрідка дме легкий освіжаючий вітерець. Однак все може швидко змінитися. Небо змінює грайливий характер суворий, стає сірим і похмурим. Хмари набирають вагу і темніють, перетворюючись у важкі грозові хмари. Тоді піднімається вітер, і на вулиці краще не бути. Небо може гриміти і виливатися проливним дощем. А ще його можуть розсікати зигзаги блискавок. Хоча, якщо чесно, я його і таким люблю. Мені дуже подобається гати у вікно, як виблискують хмари, по склу течуть дощові струмені, а по дорогах - струмки. І все це доповнюється шумом дощу. Під нього приємно засинати.
А з чим порівняти нічне небо в ясну погоду? З темним оксамитом, усипаним блискітками? Або з гладдю води, над якою парять світлячки? Багато є гарних порівнянь, і небо гідно їх всіх і навіть більше. Не дарма романтики і поети у всі часи оспівували його і використовували в якості метафори для своїх творів.
Про те, яким стає небо під час заходу, набираючи криваво-червоних, золотих і вогняних відтінків, і говорити не потрібно. Хто бачив його хоч раз, вже не забуде. Мільйони картин присвячені йому і мільйони ще будуть написані. Небо величезна і чудово, воно багатогранне і неосяжне. Я не перестаю ним захоплюватись.
Подробнее - на -
Объяснение:
Відповідь:
Якщо ви запитаєте, манить мене небо, я відповім: «Звичайно!». Та й як може не вабити ця бездонна синя глибина? З дитинства мені хотілося поринути, пірнути в неї, відчути легкість і свіжість польоту.
Здається руку-і ось воно, небо, можна відчути його, погладити. Але немає. Ця блакитна височінь недосяжна, поки ти стоїш на землі. Вона височіє над тобою, дозволяючи лише здалеку милуватися своєю красою. Іноді я заздрю птахам з-за того, що вони можуть у своє задоволення ширяти в небі, розсікаючи хмари.
Небо має свій характер і залежно від настрою змінює зовнішній вигляд. Воно може бути привітно блакитним з безтурботними пухнастими хмарами, які надають йому романтичності. Коли воно таке, зазвичай тепла погода, лише зрідка дме легкий освіжаючий вітерець. Однак все може швидко змінитися. Небо змінює грайливий характер суворий, стає сірим і похмурим. Хмари набирають вагу і темніють, перетворюючись у важкі грозові хмари. Тоді піднімається вітер, і на вулиці краще не бути. Небо може гриміти і виливатися проливним дощем. А ще його можуть розсікати зигзаги блискавок. Хоча, якщо чесно, я його і таким люблю. Мені дуже подобається гати у вікно, як виблискують хмари, по склу течуть дощові струмені, а по дорогах - струмки. І все це доповнюється шумом дощу. Під нього приємно засинати.
А з чим порівняти нічне небо в ясну погоду? З темним оксамитом, усипаним блискітками? Або з гладдю води, над якою парять світлячки? Багато є гарних порівнянь, і небо гідно їх всіх і навіть більше. Не дарма романтики і поети у всі часи оспівували його і використовували в якості метафори для своїх творів.
Про те, яким стає небо під час заходу, набираючи криваво-червоних, золотих і вогняних відтінків, і говорити не потрібно. Хто бачив його хоч раз, вже не забуде. Мільйони картин присвячені йому і мільйони ще будуть написані. Небо величезна і чудово, воно багатогранне і неосяжне. Я не перестаю ним захоплюватись.
Пояснення: