Контрольна робота.
Службові частини мови: Прийменник. Сполучник. Частка.
1. Прийменник ужито в кожному сполученні слів рядка:
а) викопали навкруги фортеці, знайшов у портфелі, дощ і сніг;
б) лунає навкруги, грався з ними, чуйний і уважний;
в) вітер з півночі, помилився через неуважність, бачив коло лісу.
2. Тільки частки записано в рядку:
а) навіть, нехай, немов, а; б) хай, не, -сь, лише;
в) посеред, попід, то, ні; г) аби-, де-, чи-, у.
3. Сполучник з’єднує частини складного речення у варіанті:
а) Вечір гаптував небеса і золотом, і сріблом, і янтарем.
б) Не тільки мотузок, а й терпець рветься.
в) Великі сині очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно (М. Коц.).
г) Дзвони грають, бо моя воскресає душа.
4. У якому рядку всі сполучники складні? А) Щоб, немов, ніж, якби, раз. Б) Якщо, теж, також, бо, немовби. В) Мовбито, немовбито, начеб, проте, нібито. Г) Начебто, цебто, щоб, буцімто, але.
5. Укажіть речення, у якому сполучник служить для поєднання однорідних
членів:
А Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала тінь від листя.
Б Сонця ще не було видно, хоч далекі шпилі вже рожевіли .
В Ліс шумів над ним тужливо, і плакав, і ревів .
Г Розчинилися двері, і через поріг переступила з повним відром Галя.
6. У якому рядку всі прийменники пишуться через дефіс? А) Із/за, з/під, з/попід, з/поміж, з/посеред.
Б) З/поза, з/за, в/наслідок, по/при, не/зважаючи на. В) За/для, за/ради, по/серед, по/руч, в/наслідок. Г) Незалежно/ від, згідно/з, під/час, відповідно/до, з/понад.
7. Укажіть рядок, у якому всі слова з не пишемо разом.
А Не/легко, не/абияк, не/наче, не/щастя.
Б Не/ по-людськи, не/впинно, не/абищо, не/голосно, а тихо.
В Не/хтувати, не/щастить, не/чути, не/ставити.
Г Не/вишиті рушники, не/розмальована мною листівка, не/допоміг.
8. Зніміть риску, запишіть правильно:
із/за, з/поміж, за/для, з/посеред, з/метою, в/продовж, по/біля.
9. Записати в два стовпчики сурядні та підрядні сполучники:
що, аби, як, ніби, та, а, і, або, якщо, щоб, але, чи, хоч, коли, проте, ні…ні.
10. Випишіть службові частини мови у три стовпчики: прийменники, сполучники, частки ( слова, що повторюються, можна виписувати один раз).
На городі ріс кущ барвінку. Здавалося,що він і взимку зеленіє. А коли танули сніги, то на світ пробивалось його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. І як тільки повітря ставало по-материнськи м’яким та лагідним, то барвінок зацвітав так, ніби небо бризнуло на землю живою своєю блакиттю.
Назви чітко окреслених предметів і понять:
назви істот,
охоплювані зором речі,
частин тіла
днів тижня та місяців
назви населених пунктів
різних мір
наукові терміни (атом, суфікс).
Назви нечітко окреслених предметів і понять
Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини -а (-я) -у (-ю) Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а: учень — учня, лікар — лікаря, Мороз (прізвище) — Мороза, Вітер (персонаж казки) — Вітра, комар — комара, горобець — горобця, слон — слона, кит — кита, листок — листка, палець — пальця, ясен — ясена, четвер -— четверга, жовтень — жовтня, метр — метра, ампер — ампера, електрон — електрона, катет — катета, відмінок — відмінка. Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у: степ — степу, пісок — піску, ячмінь — ячменю, барвінок — барвінку, грім — грому, сон — сну, ідеал — ідеалу, прогрес — прогресу, спорт — спорту, Сибір — Сибіру, Байкал — Байкалу. Трапляються й відхилення від цього правила та вагання: міст — моста і мосту, двір — двора і двору, стіл — стола і столу (з різним значенням), вечір — вечора, овес — вівса (хоч ячмінь — ячменю), хліб — хліба тощо. Назви населених пунктів у родовому відмінку однини мають закінчення -а (у давнину населені пункти були чітко обмежовані захисними валами, ровами, частоколами): Київ — Києва, Херсон — Херсона, Тернопіль — Тернополя, Конотоп — Конотопа, Лондон — Лондона, Париж — Парижа. Назви територій мають закінчення –у: Крим — Криму, Поділ — Подолу, Китай — Китаю. Виняток становлять складені назви населених пунктів, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у: Красний Лиман (із 2016р. місто Лиман) — Красного Лиману (але Лимана), Часів Яр — Часового Яру, Кам’яний Брід — Кам’яного Броду. У назвах річок під наголосом виступає закінчення -а: Дніпро — Дніпра́, Ірпінь — Ірпеня́, Остер — Остра́. У назвах річок не під наголосом виступає закінчення -у: Дон — До́ну, Буг — Бу́гу, Інгул — Інгу́лу. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, і закінчення -у: листопад — листопада (місяць), листопаду (опадання листя); лист — листа (шматок матеріалу, писаний текст), листу (збірне поняття); камінь — каменя (шматок породи), каменю (матеріал); Алжир — Алжира (місто), Алжиру (країна).не мають певних меж
назви великих споруд
територій
збірні назви
назви речовин
явищ
дій
станів
абстрактних понять
Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду в інших відмінках Від-мінки Закінчення іменників II відміни чоловічого роду Н. — Р. Іменники II відміни чоловічого роду у родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів (-їв) або нульове закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників).
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку множини мають звичайно закінчення -ів: солдат — солдатів, партизан — партизанів, ткач — ткачів, батько — батьків, тато — татів, плащ — плащів, помідор — помідорів, кілограм — кілограмів. Нульове закінчення в родовому відмінку множини (крім кількох винятків — див. Відмінкові закінчення іменників) мають лише ті іменники чоловічого роду, які в множині втрачають суфікс -ин-: киянин — кияни, киян; татарин — татари, татар; громадянин — громадяни, громадян.
Виняток з цього: хазяїн — хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів). Д. У давальному відмінку однини більшість іменників другої відміни чоловічого роду мають паралельно закінчення -ові, -еві (на письмі також -єві) і рідше -у (-ю): батько — батькові і батьку, будинок — будинкові і будинку, пан міністр — панові міністру, рідний край — рідному краєві і рідному краю. У деяких іменниках чоловічого роду (з кінцевими основи -ів-, -ов-) у давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: острів — острову (”островові” було б важко вимовляти), Яків — Якову, Київ — Києву, Глібов — Глібову. Зн. — Ор. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів — -ом: Сергієм Миколайовичем Че́рниковим, але селом Черни́ковом; поетом Пушкіним, але містом Пушкіном. Проте прізвища на -ов, -ін, -ин, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Сербин — Сербином, Волошин — Волошином, Кармазин — Кармазином, Дарвін — Дарвіном, Чарлі Чаплін — Чарлі Чапліном, Пров — Провом. М. У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення (див. Відмінкові закінчення іменників): -і (-ї); -ові, -еві (-єві); -у (-ю). Вживання їх поки ще остаточно не усталене. Найчастіше вживається закінчення -і: стіл — на столі, камінь — на камені, поріг — на порозі, бік — на боці, рух — у русі. Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у: будинок — у будинку, сік — у соку, візок — на візку, парк — у парку. Закінчення -ові, -еві буває переважно в назвах істот: батько — при батькові, син — при синові, кінь — на коневі (і на коні, на коню).