Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.
Весною ліс особливо гарний. Він ніби оновлений, повен сил, щоб дарувати прихисток птахам і звірам, котрі чи то повернулися з вирію, чи то прокинулися з зимової сплячки. Зелені пагінці під ногами, що вже пробиваються крізь залишки торішнього листя, виглядають такими тендітними, що і шкода ступати на них, проте я знаю, що прийде літо, і ліс забуяє різнотрав'ям, наповниться запахом квітів. Та і зараз можна помилуватись галявинами плямистими від фіалок. Чутно, як птахи розспівуються десь вгорі, поміж могутніх верховітть крислатих дерев. Тут і ясен, і дуб, і ялина. Весняний ліс чудовий, ошатний і світлий. Прогулянка ним приносить не тільки задоволення, а й спокій.
Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Всі ми різні, але кожен із нас неповторний. Недарма вчителі, батьки, наші рідні хочуть зробити із нас гідну людину. Щоб усі знайшли місце у житті.
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Але на помилках вчимося... Це нормально. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – принципи моралі.
Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
В нашому житті зустрічається багато чого: радість, горе, випробовування, страждання, нагорода, щастя, кохання... Життя складне, адже разом з цим ми стикаємося з підлістю, зрадою, лицемірством, ненавистю від інших. Чи заслуговують вона гідності в суспільстві? Ні, проте це не так важливо, адже тільки від нас залежить: чи гідно саме ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Насправді в житті нелегко знайти вірну дорогу, бо ж моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві вже давно докірно зламані, а людське життя... Воно нічого не важить.
Сьогодні, як ніколи,гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті-решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною з великої літери.
Зелені пагінці під ногами, що вже пробиваються крізь залишки торішнього листя, виглядають такими тендітними, що і шкода ступати на них, проте я знаю, що прийде літо, і ліс забуяє різнотрав'ям, наповниться запахом квітів. Та і зараз можна помилуватись галявинами плямистими від фіалок.
Чутно, як птахи розспівуються десь вгорі, поміж могутніх верховітть крислатих дерев. Тут і ясен, і дуб, і ялина.
Весняний ліс чудовий, ошатний і світлий. Прогулянка ним приносить не тільки задоволення, а й спокій.