В ноги кланяється, а за п’яти кусає. Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить. Він укусить і меду дасть. Укусить і зуби похова. Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає. Грається, як кіт з мишею. Котові жартушки, а миші смертушки. Здається і дружить, а зміючку пустив. Такий добрий, що в ложці води втопив би. В тихому болоті чорти плодяться. Зверху гарно та тихо, а всередині ворушиться лихо. Тиха вода греблю рве. В потихонях чорт сидить. Не клади в рот пальця, бо одкусить. На язиці медок, а на думці льодок. Медок солодок, а язичок дере.
Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілене все прекрасне, світле, добре і вічне. У нашій сім’ї немає музикантів-професіоналів. Усією родиною ми відвідуємо оперний театр імені М. Лисенка. Я дуже люблю слухати класичну музику Й. Баха, Л. Бетховена, В. Моцарта, Ф. Шуберта, Ф. Шопена. Музика завжди з людьми — і в радості, і в горі. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати для нас невідомі духовні пориви.
Мій улюблений композитор — Л. Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Мій улюблений твір — «Місячна соната» Л. Бетховена . Він цікавий тим, що сповнений глибокого ліризму. Спочатку музика звучить спокійно, тихо, ніжно, лиш де-не-де чуються насторожені звуки. Дуже вражає місце, коли звуки передвіщають негоду, що наближається. Спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше звучать вони. Композитор переконує слухача, що вже буря. Потьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Розбурхані хвилі піднімаються високо вгору, вдаряються об коріння і розлітаються тисячами краплин. Увагу привертає гуркіт грому, що чується в музиці. Вона ніби зривається з клавіш і летить у зал, наповнюючи його стогоном. Та враз грім зникає, і знову звучить ніжна мелодія. Яскраво ллється місячне сяйво в мою душу та звучать уже затихаючі тривожні звуки.
У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних і чистих почуттів людини з сірою буденщиною. Мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Сонату треба вміти слухати, треба навчитися сприймати і розуміти її виражальну мову. А розуміти виражальну мову музики треба так, як художню книгу, яку ми читаємо. Соната дарує хвилюючі душевні переживання. Я сприймаю її як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.
Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілене все прекрасне, світле, добре і вічне. У нашій сім’ї немає музикантів-професіоналів. Усією родиною ми відвідуємо оперний театр імені М. Лисенка. Я дуже люблю слухати класичну музику Й. Баха, Л. Бетховена, В. Моцарта, Ф. Шуберта, Ф. Шопена. Музика завжди з людьми — і в радості, і в горі. Вона може не тільки впливати на наш настрій, але й проникати у внутрішній світ кожного з нас, відкривати для нас невідомі духовні пориви.
Мій улюблений композитор — Л. Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини. Мій улюблений твір — «Місячна соната» Л. Бетховена . Він цікавий тим, що сповнений глибокого ліризму. Спочатку музика звучить спокійно, тихо, ніжно, лиш де-не-де чуються насторожені звуки. Дуже вражає місце, коли звуки передвіщають негоду, що наближається. Спочатку тихо, а потім сильніше і сильніше звучать вони. Композитор переконує слухача, що вже буря. Потьмарилось небо, закривши свинцевими хмарами срібний місяць. Розбурхані хвилі піднімаються високо вгору, вдаряються об коріння і розлітаються тисячами краплин. Увагу привертає гуркіт грому, що чується в музиці. Вона ніби зривається з клавіш і летить у зал, наповнюючи його стогоном. Та враз грім зникає, і знову звучить ніжна мелодія. Яскраво ллється місячне сяйво в мою душу та звучать уже затихаючі тривожні звуки.
У своїй сонаті Бетховен передав боротьбу прекрасних і чистих почуттів людини з сірою буденщиною. Мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Сонату треба вміти слухати, треба навчитися сприймати і розуміти її виражальну мову. А розуміти виражальну мову музики треба так, як художню книгу, яку ми читаємо. Соната дарує хвилюючі душевні переживання. Я сприймаю її як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.