Чи варто робити добро, знаючи, що його ніхто не оцінить? Це складне питання. Якщо ти добра, дбайлива людина - звичайно так. А ще я чув, що кажуть і таке - "Роби добро, не чекаючи його у відповідь". Іноді я прислухаюсь подібним приказкам. Але іноді трапляються такі люди, які роблять тобі зло, а ти тількі бажаєш їм добро та не робиш нічого поганого у їхню сторону. Від них не варто чекати оцінок. А якщо це твій друг, товариш і тому подібне - варто. Бо блізкі люди завжди оцінять добро. Вони розуміють, що ти старався саме для них. Ні для когось іншого. А не знайома людина (якщо ти зустрів її на вулиці і в неї проблема) - вона може сказати щос на кшталт "Дуже дякую". Вона не зможе прийти до тебе завтра о восьмій і за чашкою чаю обговорити твою добру душу. Може бути таке, що це німа людина. Від неї чикай посмішки. Або обіймів :) Але, ось остання порада: краще робити добро, не чекаючи оцінки.
- Ти дуже цікава людина та дотримуєшся культури мовлення.
- Ти теж. Мене дуже приваблюють люди, які дотримуються певних етичних правил у своєму спілкуванні.
- А як ти розумієш вислів "культура мовлення"?
- Ну, це сукупність якостей, до я ких належать : точність, зрозумілість, виразність, правильність...
- Так, а ще - чистота мови, багатство та різноманітність.
- А який співрозмовник для тебе найкращий, він повинен дотримуватися лише культури мовлення?
- Ні, ще - культури поведінки.
- Так, я згодна з тобою. Це теж дуже важливо.
- Культура спілкування формується багатьма поколіннями.
- Тому кожен повинен не лише зберігти, а й примножити спадщину предків.
Для багатьох мільйонів людей у всьому світі обмін інформацією через Інтернет став легким, швидким і більше зручним, ніж за до традиційних засобів спілкування. Але разом із тим всесвітня павутина, за визначенням Станіслава Лема, є «величезним смітником».
У минулих епохах людина головним чином функціонувала на підставі того, ким вона була, якими задатками, здібностями чи вміннями володіла, а її положення в суспільстві перше за все визначалося тим, чого людина досягла в роботі над собою. Найближче оточення людини звичайно відігравало вирішальну роль в її вихованні, процесі ідентифікації та соціалізації, виборі своєї філософії та життєвої дороги.
Сьогодні на людину у величезному ступені має вплив інформація, яка поступає до неї через телебачення, радіо, Інтернет, пресу тощо. Саме вони моделюють б мислення, прийняття рішень і здібності діяти.
Кіберсвіт пристосував традиційні засоби масової комунікації до своїх можливостей. Сьогодні кожний може сам зарезервувати місце в літаку й оплатити переліт за до кредитки. Як гриби після дощу, з'являються Інтернет-магазини, інтерактивні музеї, барвисті тривимірні ілюстрації всіх регіонів і міст світу, що дає можливість подорожувати не виходячи з дому.
Віртуальна реальність приховує величезні можливості. Тривимірний світ вимагає від нас підтвердження автентичності наших слів, переконань, що нерідко вимагає від нас досить великих зусиль. Кіберсвіт усе приймає або за аксіому, або, для контрасту, усе відкидає. Цей світ став таким, в якому тільки думка є сьогоденням, а матерія є ілюзією. І від нас самих залежить дуже багато, навіть то, які емоції ми хочемо відчувати, а які відкидаємо. За до одного кліка мишкою ми можемо опинитися по інший бік земної кулі або в повністю іншій галактиці. Це світ, який не здатний нас ранити, якщо ми самі йому цього не дозволимо.
У віртуальній реальності неможливо визначити ані вік, ані стать, ані мотиви, якими керується особа, з якою ми щойно познайомилися за до Мережі. Анонімність знижує шанси отримання належної нагороди за суспільно корисну дію, як і покарання за антигромадську. Анонімність упливає на безпеку членів Інтернет-співтовариства.
Інтернет перетворюється на найбільший ринок праці. Підбір відповідного працівника все частіше починається з пошуку ресурсів «глобальної мережі», тому що традиційних медіа вже не достатньо. І навпаки, коли хтось прагне поміняти місце роботи, то користується спеціалізованими сервісами, де на його чекають тисячі пропозицій.
ЕССЕ
Объяснение:
Чи варто робити добро, знаючи, що його ніхто не оцінить? Це складне питання. Якщо ти добра, дбайлива людина - звичайно так. А ще я чув, що кажуть і таке - "Роби добро, не чекаючи його у відповідь". Іноді я прислухаюсь подібним приказкам. Але іноді трапляються такі люди, які роблять тобі зло, а ти тількі бажаєш їм добро та не робиш нічого поганого у їхню сторону. Від них не варто чекати оцінок. А якщо це твій друг, товариш і тому подібне - варто. Бо блізкі люди завжди оцінять добро. Вони розуміють, що ти старався саме для них. Ні для когось іншого. А не знайома людина (якщо ти зустрів її на вулиці і в неї проблема) - вона може сказати щос на кшталт "Дуже дякую". Вона не зможе прийти до тебе завтра о восьмій і за чашкою чаю обговорити твою добру душу. Може бути таке, що це німа людина. Від неї чикай посмішки. Або обіймів :) Але, ось остання порада: краще робити добро, не чекаючи оцінки.
Я старалась❤
- Привіт.
- Привіт.
- Скажи, а чому ти зі мною спілкуєшся?
- Ти дуже цікава людина та дотримуєшся культури мовлення.
- Ти теж. Мене дуже приваблюють люди, які дотримуються певних етичних правил у своєму спілкуванні.
- А як ти розумієш вислів "культура мовлення"?
- Ну, це сукупність якостей, до я ких належать : точність, зрозумілість, виразність, правильність...
- Так, а ще - чистота мови, багатство та різноманітність.
- А який співрозмовник для тебе найкращий, він повинен дотримуватися лише культури мовлення?
- Ні, ще - культури поведінки.
- Так, я згодна з тобою. Це теж дуже важливо.
- Культура спілкування формується багатьма поколіннями.
- Тому кожен повинен не лише зберігти, а й примножити спадщину предків.
Для багатьох мільйонів людей у всьому світі обмін інформацією через Інтернет став легким, швидким і більше зручним, ніж за до традиційних засобів спілкування. Але разом із тим всесвітня павутина, за визначенням Станіслава Лема, є «величезним смітником».
У минулих епохах людина головним чином функціонувала на підставі того, ким вона була, якими задатками, здібностями чи вміннями володіла, а її положення в суспільстві перше за все визначалося тим, чого людина досягла в роботі над собою. Найближче оточення людини звичайно відігравало вирішальну роль в її вихованні, процесі ідентифікації та соціалізації, виборі своєї філософії та життєвої дороги.
Сьогодні на людину у величезному ступені має вплив інформація, яка поступає до неї через телебачення, радіо, Інтернет, пресу тощо. Саме вони моделюють б мислення, прийняття рішень і здібності діяти.
Кіберсвіт пристосував традиційні засоби масової комунікації до своїх можливостей. Сьогодні кожний може сам зарезервувати місце в літаку й оплатити переліт за до кредитки. Як гриби після дощу, з'являються Інтернет-магазини, інтерактивні музеї, барвисті тривимірні ілюстрації всіх регіонів і міст світу, що дає можливість подорожувати не виходячи з дому.
Віртуальна реальність приховує величезні можливості. Тривимірний світ вимагає від нас підтвердження автентичності наших слів, переконань, що нерідко вимагає від нас досить великих зусиль. Кіберсвіт усе приймає або за аксіому, або, для контрасту, усе відкидає. Цей світ став таким, в якому тільки думка є сьогоденням, а матерія є ілюзією. І від нас самих залежить дуже багато, навіть то, які емоції ми хочемо відчувати, а які відкидаємо. За до одного кліка мишкою ми можемо опинитися по інший бік земної кулі або в повністю іншій галактиці. Це світ, який не здатний нас ранити, якщо ми самі йому цього не дозволимо.
У віртуальній реальності неможливо визначити ані вік, ані стать, ані мотиви, якими керується особа, з якою ми щойно познайомилися за до Мережі. Анонімність знижує шанси отримання належної нагороди за суспільно корисну дію, як і покарання за антигромадську. Анонімність упливає на безпеку членів Інтернет-співтовариства.
Інтернет перетворюється на найбільший ринок праці. Підбір відповідного працівника все частіше починається з пошуку ресурсів «глобальної мережі», тому що традиційних медіа вже не достатньо. І навпаки, коли хтось прагне поміняти місце роботи, то користується спеціалізованими сервісами, де на його чекають тисячі пропозицій.
Объяснение: