Контрольний письмовий твір-опис місцевості (вулиці, села, міста)
на основі особистих вражень
або за картиною в художньому стилі (за складним планом) з використанням відокремлених означень та обставин.

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, 

як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. 

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.

- Привіт, Марусю! Як твоя робота над проектом з історії?
- Привіт, Наталку. Працюю. Ти ж знаєш, що мені дісталась нелегка тема про пам’ятки історії та культури.
- Проте, мабуть, ти дізнаєшся під час роботи чимало нового.
- Так, ти права. Я тепер знаю, що Україна має чимало безцінних скарбів, серед яких фортеці, палаци, святині, архітектурні шедеври.
- А де пам’яток найбільше?
- На жаль, це визначити неможливо. Але я можу сказати, що на Закарпатті та Львівщині більше всього фортець та замків, у Київській області чимало святих місць та дуже вартісним є музей народної архітектури та побуту.
- Наша держава має багатовікову історію та культуру. Тож не дивно, що вона має стільки унікальних витворів мистецтва.
- Якщо тобі цікаво, приходь до мене завтра, я тобі розповім більше про пам’ятки нашої області.
- Мені дуже цікаво. Обов’язково завітаю. До зустрічі!
- До завтра!