Контрольного докладного переказу тексту публіцистичного стилю з творчим завданням Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же страшно
помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для плину нашого життя цілком може
стати вирішальним.
Ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто
чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа
до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не
стане майстром.
Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що
справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе професійне вміння,
володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це
творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром
робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою справжнього
майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.
Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився щось робити
вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто. Якщо праця
майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може
суперечити інтересам людей, стати аморальною.
Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая,
“великого комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса
“Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.
Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові
душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею “сродної праці” Григорія Сковороди?
Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з
обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина
спроможна.
Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не
сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. А для цього
необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді –
немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе – і знайдеш своє покликання!
Батько: Богдан
Мама:Валентина
Молодша донечка :Юнона
Старша донька: Аргана( сама придумала)
Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу
— Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг
— Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато
— Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати.
Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос.
— А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани.
— Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки.
— Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки.
— Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан
— Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться.
— Краса: крикнув папа.
та...: сказала Юнона
— Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана
— А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
Как-то так, честно говоря хз)
Діалог «Зустріч друзів»
- Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!