Короткий переказ твору.
Звичайно, ми багато чим можемо пишатися. Наприклад, прекрасною архітектурою багатьох українських міст. Але це нам дано у спадок. Важливо, щоби свій привід для гордості створив кожен із нас, це справа індивідуальна.Я завжди наводжу власний приклад. Коли ми почали займатися музикою, якісної української рок-музики не було. Звучання рокових пісень українською здавалося не таким гарним, як виконання тією ж англійською, рок-пісні українською видавалися чимось штучним. Але в нашого гурту була амбіція: якщо є така нація, є така країна, то чому не можна цього зробити? І ми крок за кроком до цього йшли, і ми це зробили! Це стало предметом гордості не тільки для мене чи моїх колег, а й для великої кількості українців! Це мій особистий, персональний приклад того, як самому можна створювати привід для гордості.Ми повинні зрозуміти, що ця земля є наша не лише тому, що ми тут народилися, а й тому, що ми створили щось для неї самі.Треба потихеньку, помаленьку робити СВОЮ справу. Як у Біблії написано: «З ранку до вечора працюй». Усе! Хто, як не ти?Саме таким чином можна побудувати новий, справжній патріотизм української нації.

1 Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто?

2 Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).

До істот належать іменники, що називають:

- осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);

- тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);

- міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);

- померлих (мрець, небіжчик, покійник);

- означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня);

Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).

3 Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.

Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.

До власних назв належать:

- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;

- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;

- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;

- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;

- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;

- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;

- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.

Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).

Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.

Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.

4 в Н. в. однини на -а (я) закінчуються переважно іменники жін. роду, на -0 – переважно чол.роду, на -о, -е – середнього роду.

5Спільний рід — рід української мови, до якого належать іменники, що мають одну форму на познаку кількох родів: чоловічого й жіночого, чоловічого й середнього, жіночого й середнього, чи всіх трьох.

іменники із закінченням на -а, -я та називають особу за її характерними діями або рисами поведінки: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда;

назви осіб на -о: агакало (чоловічий і середній рід), базікало (чоловічий і жіночий), чванько (чоловічий і жіночий)[2][3].

назв чоловічого або жіночого роду, утворені за до нших суфіксів зі значенням згрубілості, збільшеності: -ук-, -юк-, -уч-, -юч-, -уг-, -юг-, -иськ-: вітрюга, свинюка, хлопчисько[1].

Збірні іменники, що означають сукупність людей, відповідають на питання хто? {малеча, робітництво, селянство, студентство, дітвора, козацтво).Збірні іменники, що означають сукупність тварин і неживих предметів, речей, відповідають на питання щ о? (ганчір'я інвентар, апаратура, горішник, вишняк, осичняк, садовина, городина, терник, бадилля, картоплиння, бобовиння, хлам). Збірні іменники вживаються лише в однині, вони не сполучаються з кількісними числівниками, якщо означають предмети, які не піддаються лічбі.Існує незначна група іменників, які мають лексичне значення сукупності, але в них відсутні граматичні ознаки, властиві збірним іменникам. Такі іменники можуть вживатися і в однині, і в множині {взвод, група, ряд, рота, полк, дивізія; два ряди, чотири взводи, три полки, три дивізії).Збірні іменники утворюються без до суфіксів {ліс, дріб, сад) і за до суфіксів: -от(а), -н(я), -ин(а), -инн(я), -як, -ник, -ств(о), -цтв(о), -в(а), -ат, -ар, -ур(а), -ія тощо. ВПРАВИ:1) З поданими збірними іменниками складіть речення:дубняк, хаща, хмиз, товар, бадилля, братва, дівоцтво, юнацтво 2) Перекладіть українською мовою:бабочка, бархатцы, бахча, боярышник, бусы, василек, ветка, весы, вещь, включатель, галстук, георгина, жаворонок, жемчуг, заяц, иностранец, каменщик, клад, кормушка, крючок, скворец, филин, фермер, фуражка, хищник, хлебопашец, часовщик, ясновидец 3) З поданими іменниками складіть речення так, щоб вони позначали загальні та власні назви: вовк, заєць, лев, орел, сова, пугач, шпак, яструб 4) Перекладіть українською мовою.Из-за небольшой длины диска возникают трудности при закреплении его на станке. Разжимные оправки здесь не всегда применимы. Наиболее трудоемкой является обработка торцовых поверхностей дисков, для которых технические условия в большинстве случаев предусматривают перпендикулярность к оси отверстия и параллельность между собой.В единичном производстве заготовки дисков небольших диаметров изготовляют из проката отрезанием. Отрезанный диск закрепляют в патроне и обрабатывают второй торец. Крепят диски в сырых кулачках, расточенных для образования упорного буртика. Диски большого диаметра изготовляют из единичных заготовок, отрезанных от проката, откованных (отштампованных) или вырезанных ацетилено-кислородным пламенем из листового проката. Такие диски обрабатывают за две установки (при больших партиях за две самостоятельные операции) (Учебное пособие).