амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев, і ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув біля пишної калини. А ясні, тихі зорі світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює свою чарівну казку (Л. Гулюк).
Коли ми ступили на засніженну землю Аляски я відчув(ла) , як холодний вітер охопив мене.Я попросив(ла) дати мені щось тепліше. Мені дали кожух і ми одразу вирушили в похід на гору.Щоб піднятися на гору, потрібно було пройти річку вкриту кригою, пройти через засніжений ліс . Коли ми пройшли пів річки ми почули крик дівчат, які побачили ведмедя.Ми всі лягли на землю і не рухалися 5 хвилин іноді навіть не дихали аби ведмідь зрозумів ніби ми мертві.Темнішало, ми перейшли річку, Деякі хлопці пішли ловити рибу,я ж пішов(ла) ставити палатки.Деякі не хотіли спати в холодних палатках на снігу, вони облаштовували маленький будиночок на дереві.Настав ранок, мене збудив малий ведмідь,який облизував своїм язиком моє обличчя. Коли я прокинувся і побачив його я хотів крикнути але не хотів сполохати його, і все ж мені вдалося підняти усіх і вони відняли його від мене.Ми рушили далі та нам потрібно було залізти на гору зі спеціальним спорядженням .Ми всі залізли, оглянули все, попрощалися з ведмедем і полетіли додому.Так і закінчився мій веселий відпочинок на Алясці.
амріяний зимовий вечір. Летить лапатий сніг. Ліс принишк, спокійний і зачарований. Зітхне... Аж моторошно стає. Холодний морозний вітер несамовито пролетить між дерев, і ... знову тихо. Тільки дерева сумно похилилися. Гілки на очах перетворюються на таємничі силуети. Хтось пробіг стежкою, визирнув із-за дерев, промайнув біля пишної калини. А ясні, тихі зорі світять над лісом. Місяць-молодик визбирує крапельки — сузір’я в небі, у полі. Здається, це вони падають на ліс і там виблискують на гілках, мов справжні коштовні камені діаманти, рубіни, сапфіри, смарагди... Потім відбиваються в кожній сніжинці, наче чисті, прозорі сльози. А вечір чаклує...Створює свою чарівну казку (Л. Гулюк).
Відпочинок на Алясці
Коли ми ступили на засніженну землю Аляски я відчув(ла) , як холодний вітер охопив мене.Я попросив(ла) дати мені щось тепліше. Мені дали кожух і ми одразу вирушили в похід на гору.Щоб піднятися на гору, потрібно було пройти річку вкриту кригою, пройти через засніжений ліс . Коли ми пройшли пів річки ми почули крик дівчат, які побачили ведмедя.Ми всі лягли на землю і не рухалися 5 хвилин іноді навіть не дихали аби ведмідь зрозумів ніби ми мертві.Темнішало, ми перейшли річку, Деякі хлопці пішли ловити рибу,я ж пішов(ла) ставити палатки.Деякі не хотіли спати в холодних палатках на снігу, вони облаштовували маленький будиночок на дереві.Настав ранок, мене збудив малий ведмідь,який облизував своїм язиком моє обличчя. Коли я прокинувся і побачив його я хотів крикнути але не хотів сполохати його, і все ж мені вдалося підняти усіх і вони відняли його від мене.Ми рушили далі та нам потрібно було залізти на гору зі спеціальним спорядженням .Ми всі залізли, оглянули все, попрощалися з ведмедем і полетіли додому.Так і закінчився мій веселий відпочинок на Алясці.